17.10.2015

Знову вибори – місцеві

Знову вибори – місцеві

№41, 15 октября 2015г.

В редакцию поступило письмо о предстоящих выборах, оно характерно отражает настроение большенства купянчан, которые придут 25 октября на голосование.

«Знову в поштових скриньках, в щілинах дверей щоденно виймаємо газети, листівки, різні агітки від численних політпартій. Як і раніше, пересічним громадянам обіцяють уже незабаром світле майбуття.
Я за свої 70 богатенько пережив виборів. І повсякчас, нам представляли бездоганні програми-обіцянки. А що мали і маємо? В нашому селищі розбиті дороги, асфальтне покриття — ями та вибоїни. Люд здебільшого обіднів, живе-виживає. Ціни на товари — «кусаються».
Ківшарівка теж має чималу кількість претендентів на крісла депутатів у місцеві ради. І спробуй вибрати серед них найдостойнішого, праведного, порядного. Сотні, а то й тисячі виборців переживають точнісінько так, як і я. Як же недостойників поміняти на праведних і порядних? Бо нераз, звертаючись до депутатів різного рівня, одержували облизня. Нині, хотілося б щоб оглядаючись в минуле, ми були більш розсудливими і не наступали на ті самі українські граблі. Тому, при нагоді, прагну поспілкуватися з живим кандидатом (а не з агіток) і довідатися хто є хто.
Так довелось мені зустрітися з кандидатом в депутати (Куп’янська міськрада і Харківська обласна). Найбільше цікавить через спілкування з кандидатом «побачити» майбутнього депутата, до якого приходитимуть виборці, або навіть цілі сім’ї, або і трудові колективи і т.ін. Тому запитую відверто.
- Скажіть, будь ласка, що спонукало вас йти в депутати? Можливо, авторитет, слава чи збагачення? — добавляю, дещо з іронією.
Кандидат кидає на мене свій допитливий погляд — старається розгадати тактику і мій намір.
- Місцеві вибори — шанс демократично змінити владу. Точніше в законний спосіб перезавантажити неефективну владу на місцях і працювати над розвитком нашого регіону без тиску згори. І чому я при цьому повинен стояти осторонь.
- Пам’ятає слова? — знову кидає пристальний погляд в мою сторону. «Якщо не я, не ти! То хто ж тоді?!» Приходиться часто-густо чути нарікання від простих людей про нелегке нині життя-буття, а іноді різкі окрики «надоїло, дістали». Словом, далі жити так не можна і не треба.
Сподіваюсь що мені відповідали відверто. Але, ніяких висновків робити не збираюся. Проте хочу сказати: — Шановний виборцю, слухай-прислухайся до свого серця і власної душі. Що ж побачив-почув я, особисто, відповім лише одним словом: «Полегшення».

Ковальчук Олександр Олександрович, пенсіонер, смт. Ківшарівка».

От редакции. Как все-таки сильна в нас вера, что когда-то придет царь-правитель и будет он добрый и порядочный. Будет думать о своем народе и заботиться о нем. Но, увы. От выборов к выборам в депутаты и во власть приходят люди, которые думают только об улучшении своего материального положения. И вопрос только в том, насколько, заботясь об повышении своего благосостояния депутат-правитель заботится об избирателях — народе и заботится ли вообще… Так что, дорогой читатель, сейчас нам будут обещать “золотые горы”. А потом, просто найдут кучу причин, по которым эти “золотые горы” мы так и не получим. Это закон политики. Самый надежный, по нашему мнению, способ оценки человека — по его делам. И делам не «показушным», которые специально сделаны для предвыборного пиара. А обыденным делам и поступкам человека ради других. Но, обычно, такие люди, почему-то, в депутаты не стремятся…