14.11.2015

Руїни віку

Руїни віку

№45, 12 ноября 2015г.

На виїзді з Ківшарівки й до курилівського мосту асфальтована дорога вся у вибоїнах. Тому водій автобуса Ківшарівка-Куп’янськ веде машину на низькій швидкості. Проїжджаємо повз завод КЛЗ.
Більшість пасажирів, кому зручно і кому незручно, припадають до вікон салону, розглядаючи, як по-варварськи новоспечені “хазяї” розбирають і розпродають заводські приміщення, будівельні конструкції і різне майно.
- Ось воно, Куп’янське АТО: і дорога, і колишній ливарний завод — усе в руїнах, — каже жартома водій. Хоча, насправді, тут не до жартів.
- Тут, у свій час, я трудився понад два десятиліття, — озивається пасажир в окулярах. — І там далі, в глибині заводської території, теж повним ходом іде руйнація.
На заводі колись у різні періоди були трудовлаштовані 10-15 тисяч робітників (колишні робітники, кожен по-своєму уточнює цю цифру). Мали заводчани стабільну й високу платню.
Коли дивлюсь на це варварство, по шкірі біжать мурашки.
- Тепер “маємо те, що маємо”, — каже водій.
- Це “Руїни Карфагену”. Пригадуєте шкільні уроки історії? — вставляє своє слово вчитель історії однієї із Куп’янських одинадцятирічок.
Ця тема не сходила з уст пасажирів аж до самого Куп’янська. Згадувався й той факт, що нібито раніше знаходилися зарубіжні бізнесмени, котрі ладні були викупити завод і переобладнати його на сплановане ними своє промислове виробництво. Проте, чомусь від місцевих “управителів” одержали відмову. Як кажуть у народі: і сам не гам, і другому не дам. Так воно й сталося. І ось результат: іде руйнація й разпродаж колишнього заводу-гіганта.
Серед багатьох колишніх робітників є чимало таких, з якими й до цього часу повністю не розрахувалися колишні управителі КЛЗ. І борги ім: ніхто й ніколи вже не поверне. Хоча повним ходом іде разпродаж заводського добра.
Головне, що й нині немає винуватців у цих злочинах. А значить, і нікого притягти до відповідальності. Отака в нас правова держава.
Колись цілими роками зводили-будували завод-гігант. Усім миром, державою. А нині одноосібно вправники-ділки розбирають, руйнують і спроваджують на продаж усе, що тільки можна.
Пригадуєте слова пророка-поета Т.Г.Шевченка:
Той мурує,
Той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає…
Ці слова стосуються й гіркої долі КЛЗ. Великий Кобзар описав усе наперед, ніби у воду Оскола дивився.
“Стройка века!” Пам’ятаєте СРСР-івські вислови-лозунги? Це у свій час стосувалося й гіганта КЛЗ. А тепер це руїна “нынешнего века”!
Судячи з розмов і куп’янчан пожилого віку, і освічених молодих людей, робиш висновок, що все-таки простий народ сподівається й виріть у те, що рано чи пізно, хтось прояснить ситуацію з розвалом і грабунком КЛЗ. І випливе, об’явиться на світ Божий правда, і назовуться, оприлюдняться прізвища “ділків”, котрі так чи інакше сприяли “смерті” заводу.
Пройшли місцеві вибори. Можливо, нами новообрана місцева влада хоч відгукнеться з цього приводу, скаже своє слово. А хотілося б почути таке, як писав один із кандидатів в депутати (нині вже депутат): “Вернуть городу его будущее, дать уваренность, прежде всего молодежи, что в Купянске комфортно жить, достойно трудиться и интересно отдыхать — вот конечная цель работы городской власти”.
Ну, що ж, почекаймо — побачимо й почуємо.

Я. Місцевий.