26.12.2015

Книга – джерело знань

Книга – джерело знань

№51, 24 декабря 2015г.

Праворуч від входу до Палацу культури селища Ківшарівка на стіні прикріплена меморіальна дошка з портретом колишнього директора КЛЗ Віктора Івановича Кошелєва, почесного громадянина Куп’янська. Надворі мороз, а на меморіальну дошку покладено букетик живих квітів. Це — знак пошани ківшарян до пам’яті про В.І.Кошелєва. До речі, Палац культури носить його ім’я.
Цей культурно-освітній заклад є справжнім вогнищем і джерелом культури Куп’янщини. У цьому величавому триповерховому Палаці працівниками культури постійно проводиться багатогранна, змістовна культурно-освітня робота. Це — урочисті зібрання, концерти, спортивні змагання, учнівські випускні бали, новорічні свята, звіти учасників художньої самодіяльності. Багато учнів куп’янських шкіл відвідують чисельні гуртки, не припиняється робота учасників художньої самодіяльності. Багато артистів-професіоналів приїздять сюди зі своїми концертними програмами.Так, у листопаді ц.р. уперше в Ківшарівці побував зі своєю великою розважальною шоу-програмою Київський державний цирк. Велика, простора зала була переповнена дітьми, їхніми близькими та рідними.
Програма циркової вистави була цікавою, змістовною, захоплюючою. Висока майстерність і професіоналізм артистів викликалили велике задоволення як у дітей, молоді, так і в дорослих відвідувачів. А ще дорослі побачили велику користь у тому, що їхні діти відірвалися від екранів телевізорів, своїх комп’ютерів, ноутбуків, планшетів, мобільних телефонів, з якими діти сплять і обідають, постійно не розлучаються.
Не зайвим буде підкреслити, що на площі перед ПК повсякчас підтримується чистота й порядок. А на численних клумбах з весни й до пізньої осені красуються висаджені квіти, які приваблюють увагу й милують око перехожих ківшарян.
На треьому поверсі Палацу культури знаходиться селищна бібліотека, де є читальна зала, доросле та дитяче відділення. Як читач бібліотеки, я завжди отримую чималий позитивний заряд після кожного відвідування цього закладу. Тут ідеальна чистота, затишок і ціле царство, сила-силенна книг на чисельних стелажах і полицях. І все це до послуг тих, хто виявляє бажання й потребу переступати поріг бібліотеки.
Бібліотечний фонд складає 48 тисяч книжок. Сьогодні цим книжковим багатством користуються 1450 читачів. А господарюють тут лише дві миловидні, привітні, завжди веселі, усміхнені жінки-бібліотекарки.
До речі, це майстри своєї справи, люди з великим стажем бібліотечної роботи й неабияким досвідом. Так, завбібліотекою Олена Миколаївна Нардід має стаж роботи 31 рік, а ії колега Любов Василівна Гриніна — аж 41!
- Як же ви тут порядкуєте, наводите лад у цьому океані книг?! — дивуючись, запитую в бібліотекарок.
- Дуже просто, — чую у відповідь. — Тут усі стелажі з книгами впорядковані нашими руками. Навіть у більшості випадків знаємо запити й уподобання наших клієнтів. Стараємося їм догодити, задовольнити їхні бажання, підібрати книги на замовлення.
- А оцей зразковий порядок і чистота?! — не вгамовуючись, знову сиплю запитання.
- Ми тут працюємо, тут самі господарюємо й підтримуємо належний санітарний стан і затишок для наших юних і дорослих читачів.
У бібліотечних кімнатах, у читальній залі є комп’ютер підключений до Інтернету. До речі, безкоштовний для відвідувачів бібліотеки. Учні, студенти часто засиджуються за комп’ютерною технікою, готуючи реферати, пишуть письмові й творчі роботи, роздруковують написане.
Цього літа я особисто частенько навідувався до бібліотеки й брав із собою своїх трьох онучок: Лізу — мешканку м.Куп’янська, яка готувалася стати першокласницею, Улянку — мешканку Харкова, котра мала завданя прочитати за літо чимало творів світової літератури за програмою для 6 кл., і найстаршу Катерину — студентку торгово-економічного вузу, яка хотіла одержати відповідні посібники й довідники з вищої математики. Бібліотекар дитячого відділення Любов Василівна дуже швидко знашла спільну мову з обома меншими внучками й задовольнила їхні потреби.
А коли бібліотекар Олена Миколаївна підвела до потрібного стелажа мене із старшою внучкою й ми там знайшли всю необхідну літературу з вищої математики, то моя студентка з радістю й здивуванням вигукнула: “Це не бібліотека, а скарб!”
Я помітив у бібліотеці й чималий вибір книжок для тих, хто цікавиться релігійною літературою.
Слід зазначити, що цей книжковий скарб — це надбання поперідніх років. Нині літературою бібліотека поповнюється слабенько. Економіка держави виділяє мізер для потреб бібліотечних закладів вцілому. Слава Богу, як кажуть у народі, що хоч заробітну плату одержують бібліотекарі своєчасно.
Якщо хтось думає, що робота бібліотекаря — це тільки обміняти клієнтові прочитану книгу на нову, то глибоко помиляється. Роботи в бібліотечних працівників, хоч відбавляй. Це титанічна цілеспрямована робота в ім’я землі, народу, відродження національної культури, історії, щоб зростаючій бездумності, що роками й десятиліттями котиться на все смертоносною лавою, сказати: “Стоп! Подивіться, як і що в нас було!” Треба старатися зробити все, щоб оте гарне й добре, що споконвіку цвіло й давало плоди в душах наших предків, стало на противагу тому духовному намулу, який зараз пропонується.
- Куріння, алкоголь, наркоманія, теле- і комп’ютерні шкідливі передачі вороже впливають на молодь та її здоров’я, на формування світогляду, — ствердно говорить мені бібліотекар О.М. Нардід. А згодом, зітхнувши, підкреслює: — Нелегко нині працювати в цьому напрямку й нам, бібліотечним працівникам, і освітянам у вузахах, школах, навіть дитсадках.
- Підбираючи спеціальні книжки нашим юним читачам, стараємося пояснити значення таких слів, як Вітчизна, патріотизм, рідна земля, самопожертва, — наголошує бібліотекар дитячого відділення Л.В.Гриніна.
Сьогодні на території нашої держави йде кровопролиття, гинуть військові й мирні люди. І ніхто не спроможний передбачити, коли цим воєнним діям настане кінець. Тому й у дітей, і в дорослого населення слід виховувати такі риси, як жалість, милосердя, а то й учити й самому вчитися плакати від чужого горя. Думаю, що багато відвідувачів бібліотеки, як і я особисто, з болем у серці й тривогою в душі переглянули (і нині це роблять) виставку-підбірку книг, журналів, газет “21 листопада — День Гідності та Свободи”. Україна — держава миролюбива, українці беруть до рук зброю лише тоді, коли свою територію боронять від ворога-окупанта.
Говорячи про самопожертву, патріотизм, любов до Вітчизни, дивуєшся, коли спостерігаєш за телетрансляцією роботи Верховної Ради. Депутати (не хочеться їх називити народними) не ходять на роботу, не беруть участь у засіданнях сесії, а вирішують свої особисті проблеми. І це тоді, коли ми цілими сім’ями ламаємо голови, як поповнити сімейні бюджети, як прохарчуватися в нинішній економічно скрутний час. Як вистояти-вижити, коли зарплати, пенсії мізерні, а ціни скачуть догори щодня, щогодини.
А ось думки окремих читачів бібліотеки щодо вислову “Книга — джерело знань” у час для нас далеко нелегкий.
Гряник Ігор, студент медакадемії: “Ось вибрав для себе й для членів моєї родини близько десятка книг. Тільки з книг можна черпати знання загальноосвітні, фахові та життєву мудрість”.
О.В., пенсіонерка: “Колись читала запоєм. Тепер не ті вже роки. Побажала б нашим правителям побільше заглядати в книги — вчитися уму-розуму. Зараз читаю книгу Л.Д.Кучми “Україна — не Росія (сміється). Скажу, що Президент Кучма — не Президент Обама. Тому американці живуть, а ми животіємо. У Росії теж не дуже солодко живеться простим смертним. Усі Президенти України нічого путнього не зробили для держави і народу”.
Тетяна Анатоліївна (34 роки): “Книга — джерело знань. Це справді так. Періодично ввечері читаємо вголос окремі сторінки-родзинки з бібліотечних книг із дітьми-школярами. Дізнаємося багато про православні свята та звичаї нашого народу, деякі цікавинки з джерел народної творчості тощо”.
Книга — джерело знань. Мабуть, найкраще розуміють значення цих слів бібліотечні працівники. І зокрема бібліотекарі смт. Ківшарівка.
- Фаховість будь-якої людини будь-якої професії починається з фундаменту — зі знань, закладених у шкільні роки (до речі, як і брак фаховості також), — наголошує О.М.Нардід. — Якщо, звичайно, було кому ці знання закладати в круглі гарбузики дитячих голівок.
Слід школам і бібліотекам спільно з широким загалом батьків виховувати, прищеплювати в дітей, молодого поко-ління любов до книги, до читання. А це значить — сприяти, щоб юні читачі тісно контактували з бібліотечними закладами, схоже, як і з навчальними.Тільки освічена, духовно й всебічно розвинена людина може бути в авангарді розбудовників нової України, яка сьогодні намагається пробитися до Євросоюзу.

Ковальчук О.О., пенсіонер, Ківшарівка.