05.12.2015

Копійка гривню береже

Копійка гривню береже

№48, 3 декабря 2015г.

Стою з продуктовою корзиною в черзі до касира одного з куп’янських продмагів. Попереду мене жінка-пенсіонерка. Касир дуже швидко електронною системою визначає суму її покупки — 49 грн. 57 коп. Пенсіонерка, не кваплячись, дістає зі свого гаманця купюру в 50 грн. і подає касиру. Разом із чеком, де вказано найменування придбаних продтоварів на суму 49,57 грн., касир дає пенсіонерці здачу 40 коп.
Я теж готуюся до розрахунку на касі й тримаю в руках уже розкритий гаманець. Але моя попередниця висловлює своє незадоволення касиру: “Ви мені замість 43 копійок здачі, дали лише 40”. При цьому зав’язалася дещо гучна розмова-розбірка. Касир спробувала пояснити, що зараз не ходять в обігу монети наміналом в 1 і 2 копійки. А відтак вона не спроможна дати здачу 3 копійки. “Тоді давайте мені 5 копійок здачі”, — дещо з іронією наголошує пенсіонерка. Трохи розгубившись, касир почала констатувати, що їй доведеться за надлишкову здачу закладати свої гроші, коли здаватиме касу.
Дуже спокійно й виважено пенсіонерка пояснила касиру й охоронцю, який тут же з’явився, почувши гучну розмову: “Я сама за професією бухгалтер. І отаку «арифметику» обманну спостерігаю тепер в усіх торгових точках, зберкасах при оплаті комунальних платежів, в аптеках, в автобусних і залізничних касах. І, як правило, нам або не доплачують оті 1-4 копійки при здачі, або беруть їх з нас зайвими. Словом, у будь-якому випадку, ми повсякчас за свій кошт все покриваємо. Я не стрималася, бо це вже сьгодні четверта отака покупка, де з мене беруть «незаконні» зайві копійки або не додають мені оті копійки під час здачі. Головне, що це вже в нас стало неписаним законом. А свою зайву копійку з роду-віку ніхто не передасть покупцеві.”
- Ось подивіться, будь-ласка, — подає уже на вулиці біля продмагу свій чек середнього віку жінка. — Я купила гречку-крупу на суму 27,67 грн. а заплатила, насправді 27 грн. 70коп. І отак нас «жалують» на кожном кроці.
А далі гурт жінок, тримаючи в руках свої господарські сумки з продтоварами, обговорювали цю «дріб’язкову» істину на конкретних прикладах. Констатували факти, що на пошті не продадуть конверта без отих 1-2-3-4 копійок, у хлібному магазині не відпустять хлібину, в аптеці — пігулки. А школярик навіть не ризикне сказати продавцеві, щоб йому продали без 2-3-4 копійок зошит чи ручку. Правду кажуть, без копійки гривня уже неповноцінна. Отже, копіка гривню береже.
Порушивши цю «дріб’язкову» проблемку, хотілося б почути коментар чи відгук від читачів газети. І непогано б послухати думку тих спеціалістів, котрі захищають права покупців.
Як автор цієї замітки, скажу й свою особисту думку. Можливо, на «копійочну» здачу можна було б касирам-продавцям видавати покупцям якість купони чи контрмарки, які потім покупець міг би реалізувати в цій же торговій точці як «гроші».
Особисто знаю, як вдало саме ця проблема вирішена в аптечній мережі 9-1-1. Я маю спеціальну накопичувальну карту, на яку за кожну покупку товару в аптеці 9-1-1 нараховуються бонуси від 3% до 7%. І за згодою клієнта касир-аптекар знімає гроші і, зокрема, копійки з картки для зручності розрахунку. І ніяких проблем з копійками ніколи тут не буває. Зручно користуватися в багатьох торгових мережах Приватбанківськими пластиковими картками. Але це тоді, коли такі картки є в й покупця і на них є гроші. Є подібні картки й інших банків. На перший погляд, проблема порушена ніби-то й мізерна. Але при цьому вона існує на яву. Ніхто ніколи не повинен переплачувати чи не доплачувати наших здешевілих копійок. Сьогодні в нас бідність розгулює серед людей. І люди не перестають рахувати свої статки, тулячи копійку до копійки.

К.Сашин