17.12.2015

«Мост закрыт»

«Мост закрыт»

№50, 17 декабря 2015г.

З Ківшарівської автостанції через ДК і ПМС до кінцевої зупинки “Заборівка” (це територія Куп’янська-Вузлового), щоденно туди й назад здійснюються маршрутками десятки рейсів. Однак перевозяться при цьому сотні пасажирів. Бувають частими випадки, коли в маршрутку не поміщаються всі пасажири. І тоді доводиться людям чекати наступної. Словом, потік пасажирів тут ніколи не затихає.
“Заборівка” — це крайня зупинка, де виходять пасажири, котрі приїздять до Вузлового, і тут же сідають ті люди, котрі їдуть до Ківшарівки чи до Новоосиново, тобто у взворотному напрямку.
Біля самотнього житлового будиночка, що впритул тісниться до соснового лісу, стоїть на “Заборівці” дуже примітивна, неприглядна “ожидалівка” з єдиною сякою-такою лавочкою. Тут можуть присісти аж 2-3 особи. І накрита вона зверху трьома листами шиферу. Цей дах тримається на чотирьох опорах-трубах. А з боків ніякого прихистку. Улітку не сховаєшся від спекотного сонця, а взимку — від холодного вітру чи сніговію.
Та це ще не основна біда. Тут повсякчас пасажирів чекають нові, більш невеселі “сюрпризи” і пригоди. Зовсім поряд із вищезгаданою автозупинкою знаходиться великий металевий перехідний міст, що провисає через дві залізничні колії, які проходять поруч. Тут-таки частенько в обох напрямках курсують поїзди.
“Мост закрыт”, — написано на табличці. “Міст аварійний і тому не працює”, — точаться розмови серед людей. А ось уточнення власника одного із гаражів, що численними десятками розташовані поряд із мостом. “Цей міст на ремонті”, — з усмішкою підкреслює чоловік.
Хоча тут ніяких ремонтних робіт роками ніхто не проводив і ремонтники тут з роду-віку ніколи не появлялися. Просто міст закритий для користування, “заморожений”, як мовиться.
А тому пасажири змушені переходити в ніким не визначеному місці одразу аж два залізничних полотна. Перша колія проходить на рівні дороги, якою рухається автотранспорт. Друга колія проходить поруч, але значно нижче від першої — на 4-5 метрів внизу. І, перейшовши першу колію, людям треба спускатися з крутого насипу й потім знову долати вже полотно другої залізничної колії.
Цей крутий спуск в суху погоду люди долають з горем пополам. А під гору та ще й з сумками-речами карабкаються, хто як може. Мов ті альпіністи покоряють гірські вершини. А серед цього люду є чимало представників пенсійного й похилого віку.
Але зазначимо найнеприємніше: узимку, коли сніг і ожеледиця, словом, ковзелиця, то оті окремі люди карабкаються навкарачки — на четвереньках. Ось як!
А згори до низу спускатися значно легше всім. Оті ж окремі пішоходи іноді сідають на сідниці і мчать донизу. Інакше можна впасти й покалічитися.
Сходів і поручнів тут немає й ніколи їх не було. Зима вже прийшла, і люди жахаються, що знову їм доведеться терпіти отакі муки. І не слід забувати, що ще існує загроза людям потрапити під потяг. А керівники залізниці, мабуть, уже забули або не беруть до уваги, що ця проблема початкова й кричуща. І її вирішувати слід негайно, не відкладаючи в довгий ящик.
Пригадую такий випадок. Торішньої зими була сільна ожеледиця і люди, як уже згадувалося, мучилися. Одні спускалися з гори, інші піднімалися-карабкалися вгору. Хоч картину пиши “Перехід куп’янчан через залізничні колії біля Заборівки”, за аналогією до відомої картини Сурікова. Проте, хочеться сподіватися на краще. Можливо, вчорашній начальник-залізничник, а сьогоднішній мер Куп’янська пан Войтюк, таки зарадить цій проблемі.

Я.Місцевий.

PS. Про переход возле Заборовки “Франт” пишет чуть-ли не каждый год. Но проблема остается не решенной. И она не решится, если отремонтировать мост. Никто по нему ходить не будет, а в гололед пользоваться им наверняка еще опаснее, чем переходить через колею. Как тут быть? Ведь переход существует, им ежедневно пользуются много людей. Имя человека, решившего эту задачу, заслуженно займет место в Книге Почета Купянщины. Ваши предложения, дорогие земляки.