11.01.2016

Безіменні вулиці

Безіменні вулиці

№1, 7 января 2016г.

Зараз в Україні гучно й широко ведеться мова в засобах масової інформації про децентралізацію влади. Децентралізація сприятиме передачі влади з центру на місця. А відтак і наша Куп’янська міськрада незабаром матиме можливість розпоряджатися своїм бюджетом так, як вважатимуть за потрібне місцеві депутати на чолі з мером, узаконивши всі свої плани й дії на сесіях. Тобто, в інтересах нашого міста і його громадян.
Доведеться нашим міським парламентаріям вирішувати і впроваджувати в життя намітки і декомунізаціі, які зараз теж на устах українців, політологів, журналістів і пересічних громадян. Це насамперед заборона існування в Україні Компартії, демонтаж пам’ятників колишнім вождям, видатним діячам цієї політсили. Перейменовуються вулиці, майдани, проспекти й навіть назви міст, які носили (і ще й нині носять) ім’я Леніна, його послідовників, соратників.
А в нашій Ківшарівці всі вулиці були і є безіменні. Хотілося б, щоб під «хвилю» декомунізаціі й ківшарівські вулиці були названі відповідними іменами. При цьому не треба великих фінансових затрат і ніяких перейменувань.
Чимало людей, котрі вперше приїздять до Ківшарівки, дивуються, що жодна із вулиць селища не має своєї назви. І це в населеному пункті з майже 20-тисячним населенням.
Нам, мешканцям, зрозуміло, що до вулиць селища аж ніяк не можливо «прив’язати» всі житлові будинки від №1 і до №71. Нехай все як було, так і залишається, бо житлові багатоповерхівки розміщені не вздовж вулиць, а повними групами чи окремими масивами збоку від них. Таким було початкове планування при забудові селища. І нині в цьому ніяких проблем немає.
До кожної з багатоповерхівок є під’їздні дороги. І це нормально. Але великі, широкі, численні селищні вулиці, що проходять в певних напрямках, є безіменними.
З метою вшанування й увіковічнення пам’яті окремих видатних людей, котрі вже покояться в землі, а до своєї смерті жили, працювали, творили на благо селища, його жителів, району, було б розумно назвати окремі вулиці Ківшарівки їх іменами.
Скажімо, одні з найбільших і найкращих вулиць, котра простяглася на декілька кілометрів від будинку №1 і до будинку №70 можна присвоїти ім’я Віктора Івановича Кошелєва, директора Куп’янського ливарного заводу, кавалера ордена Леніна, двох орденів Трудового Червоного Прапора, «Заслуженого Машинобудівника Української РСР», Почесного громадянина Куп’янська. А вулиця, котра починається біля профтехучилища №27 і проходить поряд місцевої поліклініки і лікарні та впирається в торговий комплекс АТБ, присвоїти їй ім’я Сергія Андрійовича Недоступа, колишнього головного лікаря Ківшарівки, кавалера двох орденів Трудового Червоного Прапора, відмінника охорони здоров’я, Заслуженого лікаря України, Почесного громадянина міста Куп’янська. Лишається ще декілька безіменних вулиць. І тут можна знайти слушний вихід.
У деяких місцях селища житлові будинки розміщені так, ніби вони вишикувалися по периметру великими колами або чотирикутниками, утворивши всередині чималі площі, котрі просто незадіяні. Хіба що вони перетинаються стежками-доріжками, якими пішоходи скорочують собі шлях від однієї багатоповерхівки до іншої, що знаходяться на протилежному боці площі.
Було б добре декілька таких площ упорядкувати й висадити тут декоративні дерева, кущі, квіти на клумбах. І назвати ці новоутворені парки чи сквери скажімо так: «сквер Ливарників» або «Чорнобильців», «Афганців». Адже в Ківшарівці є чимало таких людей, котрі заслужили своїм трудовим життям, своїми трудовими подвигами, щоб їх пам’ятали, шанували майбутні нащадки. Особливу увагу при цьому треба звернути й на честь і героїзм тих наших земляків, хто брав і бере нині участь у воєнних діях на Донбасі (в АТО). І зокрема на наших земляків, хто віддав своє життя, захищаючи свою землю , свій народ від агресора в зоні АТО. Наприклад, ківшарянин Українцев Віталій Леонідович, Закопайло Максим Олександрович, Безщотний Юрій Володимирович. Вони того варті.

К.Олександренко, Ківшарівка.