16.01.2016

І «бабська» це справа

І «бабська» це справа

№2, 14 января 2016г.

Пенсіонерка Людмила Дмитрівна Ониськевич – людина дуже добре відома в Ківшарівці, зокрема, у другому мікрорайоні. Ось уже 5 років вона успішно, професійно й вдало очолює нею створене правління – Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) «Ківшарівка-70», тобто будинку №70. До складу правління входять 8 членів — мешканців будинку.
Коли створювалося ОСББ «Ківшарівка-70», дехто з представників сильної статі відкрито говорив, насміхаючись, що не «бабська» це справа – керувати таким великим багатоповерховим житловим 144-квартирним будинком.
– Так, і справді, це справа нелегка, – стверджує й сама жінка, голова правління Л.Д.Ониськевич. – Роботи в мене, як у керівника об’єднання, хоч відбавляй.
Людмила Дмитрівна, яка була основним ініціатором створення ОСББ «Ківшарівка-70», знала, що весь основний тягар доведеться їй брати на свої плечі. То тільки на перший погляд здавалося, що дім ще відносно новий і ніяких значущих проблем протягом багатьох наступних років не буде.
– Та ці думки були хибними, – уточнює Ониськевич Л.Д. – Скажімо, ремонт даху поетапно здійснювали протягом чотирьох років, затративши при цьому 80 тисяч грн. Хоч часто та справедливо нарікали мешканці окремих квартир верхніх поверхів, що їхнє житло протікає під час дощу чи танення снігу, але пришвидшити ремонтні роботі заважав простійний брак грошей на рахунках об’єднання.
І до того ж одночасно проводили невідкладні ремонтні роботи: заміну труб холодного водопостачання, ревізіювали (ремонтували, замінювали на нові) усі крани тепломережі, прибирали захаращені роками підвали та провели там електроосвітлення.
Крім цього, доводилося знаходити кошти та час на профілактичні та ремонтні роботі ліфтів в усіх чотирьох під’їздах.
– Може, чули таку приказку: «Гуртом і батька легше бити»? – з усмішкою каже очільниця правління.
Отож і збиралися частенько разом члени правління та «ламали голови», що в першу чергу ремонтувати, як ефективніше й економніше використовувати наявні на рахунку кошти, яких постійно не вистачало.
Організовували зустрічі, зібрання мешканців будинку, де всі разом думали-гадали, дискутували, як правильно й краще провести наступні ремонтні роботи багатоповерхівки. І основне – міркували, де брати гроші, та шукали способи, як це здійснювати. Після дискусій, суперечок та схвалення більшістю мешканців приймалося колективне рішення: хоч незначно, але все ж збільшувати тарифи.
Завжди слушними думками й порадами на засіданнях правління діляться його члени та активісти – мешканці будинку, зокрема Беднарський Л.В., Решетник С.І., Власюк Т.В., Дубовецька З.І., Кобзар К.П., Хрипунов П.О. та ін.
– «Палкою в колесах» у нашій роботі були несвоєчасні здійснення комунальних платежів окремими платниками, – каже бухгалтер об’єднання Потапенко Ліна Володимирівна.
Відтак члени правління, активісти невеликими групами по 2-4 особи ввечері та у вихідні дні ходили по квартирах боржників і просили їх погасити борги. Проводили відповідну роз’яснювальну роботу, пропонували розстрочку в погашенні боргів. …І камінь у цій справі зрушився з місця. На сьогодні справи значно кращі. Тих «злісних» неплатників на даний час можна порахувати на пальцях однієї руки.
Кожну сплачену громадянами копійку керівництво об’єднання прагне витрачати раціонально й ефективно. Хоча це не завжди так легко дається. Наприклад, періодично доводиться марно витрачати чималі суми грошей на очищення забитих каналізаційних труб і колодязів. Іноді найняті сантехники годинами, а то й днями очищують забиті ганчірками, відходами кух-ні та всяким непотребом труби й колодязі. Окремі мешканці, не задумуючись, викидають непотріб не в сміття, а в унітаз. Щорічно доводиться марно витрачати певні суми грошей на ремонт вікон і заміну побитих шибок на майданчиках під’їздів. Подібних прикладів можна навести багато.
У бесідах з окремими мешканцями й на зібраннях громади постійно ведеться мова й наголошується на тому, що кожна гривня будинкового бюджету – це гривня кожного мешканця-платника. І її необхідно берегти, як зіницю ока. Витрачати – тільки по-господарськи.
Гігантську роботу проведено мешканцями багатоповерхівки й по впорядкуванню прибудинкової території. Біля кожного під’їзду встановлені добротні лавочки. А на грядках і клумбах з весни й до пізньої осені милують око найрізноманітніші квіти. Це – робота жіночих рук, зокрема Ганни Галєєвої, Людмили Потапової, Тамари Обрєзкової, Ніни Остапець, Тетяни Власюк, Людмили Ониськевич, Анни Хрипунової, Наталії Геращенко та ін. Вони висаджують квіти та доглядають за ними. Поряд з будинком з усіх боків росте близько півсотні вже доволі великих білокорих красунь-берізок. У літню спеку в затінку під їхніми вітами на встановлених тут численних лавках відпочивають бабусі-пенсіонерки, мами з малими дітками. Є тут і дитячі майданчики. І скрізь тут і там, навколо будинку 70, повсякчас підтримується ідеальна чистота й порядок. За це окрема подяка прибиральниці Ніні Остапець.
Хочеться окремо відзначити подружжя новаторів, пенсіонерів Власюків – Тетяну Володимирівну та Анатолія Петровича. Вони першими запровадили озеленення майданчика й східців свого поверху. Нині тут буяє багато кімнатних квітів. Це – своєрідний оазис. Так само займаються озелененням на майданчиках і східцях своїх поверхів і Людмила Ониськевич, Ганна Гончарова та ін.
– Якщо згадати, що раніше, до створення ОСББ «Ківшарівка-70», наші ходаки оббивали пороги кабінетів керівників ЖЕКів, «Коменерго» з чолобитними, різними проханнями й скаргами на протікаючу покрівлю, на несправність ліфтів, кланяючись тамтешнім керівникам, прохаючи їх встановити хоча б 1-2 лавочки біля будинку, а у відповідь здебільшого отримували обіцянки-цяцянки або бідкання на брак у них коштів, то нині ми самі собі господарі, — зауважує член правління Ковальчук О.О.
А ті песимісти-чоловіки, котрі стверджували, що керувати правлінням ОСББ — це не «бабська» справа, доводили свою правоту, що Людмила Дмитрівна, як жінка, не зуміє розібратися в бухгалтерській справі, паперово-документальній «арифметиці». Разом з тим їй треба бути паспортисткою, видавати мешканцям будинку різні довідки та папірці за потребою. А ще й достатньо фахово розбиратися в трубах, різних згонах, гайках, болтах, будматеріалах тощо. Тепер у Людмили Дмитрівни це все давно пройдений етап.
Сьогодні до неї і бухгалтера об’єднання за допомогою і роз’ясненнями звертаються чимало чоловіків, котрі в Ківшарівці очолюють свої об’єднання (ОСББ).
- І жодного разу нікому з них не було відмовлено в наданні певної необхідної допомоги, – каже Л.Д.Ониськевич.
І тепер багато ківшарян переконані, що бути очільником ОСББ — це не тільки чоловіча, а й «бабська» справа.

Наш кор.