07.04.2016

Посадили й забули

Посадили й забули

№10, 10 марта 2016г.

Є в Ківшарівці, між житловими будинками №65 і №67 земельна ділянка площею в 1,5-2 га, вона тягнеться вздовж, починаючи від дороги, і йде впритул до самісінької металевої шкільної огорожі гімназії №2. Багато років це поле заростало бур’янами та різним чортополохом. А дехто з людей жартома називав цю містину «диким полем» або «гуляй-полем».
Років три тому в головах окремих місцевих чиновників з’явилася, скажімо так, розумна ідея – заліснити цей пустир. І швидко та організовано все було зроблено. Цю ділянку заліснили молодими, тендітними сосновими саджанцями. Про цей вагомий почин одразу повідомили численні місцеві ЗМІ. Від загального схвального розголосу – слави й похвали – обережно «відщипували» й свою частку заслуги чиновники-депутати Куп’янської міськради, лісовики, ЖЄКівці, освітяни сусідньої школи.
Але одразу підкреслимо, що робилося це здебільшого формально, а то й для показухи. А точніше – непланово, непродумано. Якщо хочете, безвідповідально.
Мешканці Ківшарівки-2 добре пом’ятають, що суха, спекотна погода стояла тут місяцями впродовж кількох років. Багато саджанців хвої потребували догляду, поливу, та про них усі забули, кинули цю ділянку напризволяще. А земля тут піщана – сприятлива для росту соснового лісу. Піщаний грунт добре зберігає на глибині вологу, якщо вона у вигляді води туди поступає періодично.
Треба було відразу після посадки молоденькі й ніжні саджанці поливати, поїти водою. Та чомусь дирекція гімназії №2 не взяла до уваги цей важливий момент. Адже ця територія впритул прилягає до самісінької території цього навчального закладу.
Думаю, педагоги пам’ятають ті СРСР-івські часи, коли шкільні піонерські (комсомольські) організації створювали загони зеленбуду, юних лісівників, любителів природи тощо. “А великих затрат в часі і фізичній силі тут аж ніяк не потребувалося. За кожним класом треба було закріпити 1-2 рядочки хвойних саджанців і поливати їх теж 1-2 рази на тиждень. І всі саджанці неодмінно прижилися б”, – висловив з приводу цього свою думку один з працівників лісу, котрий брав участь у гасінні пожежі в ківшарівському лісі влітку минулого року.
Сосновий ліс залюбки росте на піщаних і супіщаних грунтах. А відтак, за останні роки через недбалість ця ділянка заросла травою, чагарниками, котрі були висотою в пояс людини. Словом, кинули й забули про заліснену площу. Отак!
Проте, третя-четверта частина саджанців вижила, врятувалася. Але їх зовсім не видно було в бур’янах.
А згадали про заліснену площу перед самісінькими місцевими виборами в жовтні 2015 року. Бо в гімназію №2, де розміщувалися одразу аж дві виборчі дільниці, стали навідуватися чиновники як місцевого, так і обласного рангу.
Бур’ян скосили й прибрали. І тоді люди побачили, що частина висаджених дерев вижила. Зараз окремі з них уже сягають у висоту метр і більше.
У народі кажуть, що виправляти свої помилки чи недоробки ніколи не пізно. Навпаки, це треба робити обов’язково. Прогалини й огріхи в посадках необхідно засадити краще чималими саджанцями, які легше буде знайти. Окрім сосни і ялини, підійдуть саджанці берези, дуба, осики, липи, клена, навіть горобини тощо. Якби це зробили восени, було б схвально. Тепер вже дочекалися весни. Подивимось, чи доведуть цю справу до логічного кінця?

Я.Місцевий