23.07.2016

Потрібна господарська вдача

Потрібна господарська вдача

№29, 21 июля 2016г.

На днях зустрів чоловіка, котрий з лісу виводив велосипед з мішком на багажнику. Розговорилися з 64-річним пенсіонером, який розповів, що в такий спосіб (у зав’язаному мішку) він перевозить із лісу додому рубанці дров.
– На зиму заготовляю, – признається чоловік. – Пенсії наші з дружиною мізерні, купувати дрова чи вугілля ні за що. А про ціни на газове опалення і годі говорити. Отак за літо-осінь і підзапасуся дровенятами.
Потім, сміючись, уточнює: «А пилку-ножівку ховаю у лісі, щоб не возити туди-сюди». Деревини у лісі поблизу Ківшарівки сила-силенна, а попадешся на очі лісникам – оштрафують. Нехай добро валяється, гниє, пропадає, а не візьми! Словом, “і сам не гам, і іншому – не дам”.
Справді, у лісі багато ділянок, які потребують очищення від поваленої буреломом деревини. У попередні роки тут, на окремих площах, «розгулювала» пожежа. Ці місця завалені чорними, обвугленими деревами, які лежать пластами. Є і стоячі обгорілі й мертві сосни. Лісникам ці ділянки давно-предавно треба було довести до пуття: прибрати й вивезти цю лісодеревину й реалізувати її. Відтак були б підготовлені ці площі й заліснені саджанцями хвої. Звичайно, така робота потребує чимало робочих рук. Було б раціонально до виконання таких робіт на допомогу працівникам лісу залучити додатковий людський контингент. Скажімо, запросити населення навколишніх сіл та інших бажаючих, щоб люди самі собі за певну плату могли заготовити дрова на зиму. Цьому важливому питанню триба приділити максимум уваги місцевій владі, депутатам Куп’янщини. Бо цю думку поділяють багато пересічних місцевих громадян.
Ліс – це народне добро, і про нього слід дбати всій громаді. Особливо слід вести боротьбу щодо запобігання пожежі в лісових масивах. Автору цих рядків за останні роки неодноразово доводилось брати участь у гасінні лісових пожеж. Сосновий ліс горить, як смолоскип, бо хвойна деревина смолиста. І гасити її особливо важко: горить на землі глиця, мов той порох. А дерева займаються й охоплюються вогнем одразу – знизу до самісіньких верховіть. За лічені години вигорають цілі лісові масиви, а на їх відновлення потрібні десятиліття.
Щкода, що окремі лісові ділянки роками лежать у завалах мертвої деревини. Вони заростають чагарниками. І хтозна, коли тут з’явиться господарська рука людей з сокирою, пилкою. І коли, нарешті, ці місця будуть-таки заліснені.
Мешканці Ківшарівки та наближених сіл (саме в одному такому населеному пункті й живе чоловік-пенсіонер, котрий велосипедом возить у мішку дрова) були приємно вражені вчинком лісників, які прибрали ділянку від повалених буревієм та зрізаних за планом дерев і на початку березня ц.р. висадили на ній понад тисячу хвойних саджанців. Та чомусь далі така справа не пішла.
– Рано ми почали радіти завзяттю лісників – з іронічною усмішкою каже пенсіонер-велосипедист. – Курчат по осені рахують. Тут перш за все необхідно мати господарську вдачу керівництву лісового господарства.
І ми всі разом маємо повсякчас оберігати ліс і дбати про нього, дбати про природу – і вони нас своїми імпульсами добра в усьому і скрізь будуть захищати та зцілювати.

К.Сашин.