05.01.2017

Зона відчуження

Зона відчуження

№52, 29 декабря 2016г.

Якось, випадково, спілкуючись з представниками Куп’янського волонтерського руху, почув цікаве прохання. Жіночка середніх років вмовляла взяти кількох патріотично налаштованих старшокласників з собою: “Вони дуже хочуть в зону АТО”. Відмовили, “малолєтки”, мовляв.
А, якщо між нами, якраз таких “зелених” і привозять на Куп’янщину вантажем “200” і “300”. “Висовувались не по ділу” – хто з цікавості, хто, плутаючи сміливість з безрозсудністю. Інші ж, обачніші, нічого – воюють, як на роботу ходять. Там і сприйняття таке – війна, як робота.
Отож і собі, грішним ділом, подумав: “З’їздити, чи що? Плече, та ще й праве, зшите. Як тут з “калаша” шмаляти? Воєнкомат не дозволяє. Хіба – волонтером?”
Зона змінює людей. Це з кінофільму про Чорнобиль, але цей же висновок підійде і до кожного атовця. Що відбувається “там”?
Адже ми, загалом, знаємо про це лише з “Новин”. Правду кажуть? Скажімо так, брехати і перекручувати факти в стилі “а ля Кісєльов” українське телебачення перед лицем всього світу дозволити собі не може. Та чи не замовчує, бува, чогось, чи повну картину подій подає? Точніше, чи дозволяють журналісту все показувати?
Відчувається дефіцит свіжої інформації (повтор одних і тих же кадрів). Мав місце гучний скандал: прес-офіцер звинуватив командування у заниженні втрат – його змушували.
Раніше ми часто запитували: – Чи надовго АТО? Радий би помилитись, але – надовго. Війна вигідна тим, хто “осідлав” фінансові потоки: Київу допомагає Захід, ДНР-ЛНР – Росія. На жаль, вигідна війна київській владі і ще й з соціально-політичного боку – допоки існує загроза зі сходу, “третій Майдан” так і залишається терміном…
А що у дійсності? Допоки наші захисники проливають кров на фронті, їхні рідні зубожіють. Тому “Шатун” чи не “Шатун”, але все більше атошників в погіршенні стану в країні, у завищенні тарифів та цін на все вбачають те ж саме – розхитування ситуації. А хіба це не зрада?

І.Лиманський