19.01.2017

Про нашу недбалість

Про нашу недбалість

№2, 12 января 2017г.

Проходячи біля дев’ятиповерхового будинку №12, що в м-ні Ювілейний в Куп’янську, став випадково свідком дещо незвичайної картинки.
На дворі морозно. Гарно одягнена, інтелігентна, доволі таки молода бабуся сидить собі на двох оголених опалювальних трубах місцевої тепломережі. Поряд з нею стоїть коляска з малолітньою дитиною. Онучка, добре закутана в теплу ковдру, спокійно спить собі на свіжому прохолодному повітрі.
На моє здивування, жінка з посмішкою пояснює: “Не дивуйтеся, труби теплі. По них подається тепло до наших помешкань та ось до цього дитсадка. Так що обігріватися можна не тільки в квартирах, а і на вулиці, на прогулянках”. Спілкуючись далі, молода бабуся уточнює, що оголені труби зараз сягають лише декількох десятків метрів, а в попередні рокі довжина оголених труб становила сотні метрів. Так що, мовляв, все кричуще вже позаду.
– Виходить, що куп’янські тепловики вже не одну зиму обігрівають і житлові будинки і повітря на дворі? – запитую іронічно співрозмовницю.
Зробивши коротку паузу у розмові, жінка і собі з іронією та гіркою посмішкою наголошує:
– Тому-то нас і не хоче приймати до себе Європа. Не навчилися ще ми жити за європейськими еконо-мічними законами. А живемо по-своєму – як казала колись моя мама – де їмо, там і гидимо. Сьогодні такими вагомими цінностями, як тепло, вода, газ, світло і т.п. розкидаємося, марнотратствуємо наліво і направо. Цьому негайно треба покласти край!

Остап Рибальченко