04.03.2017

Відкритий лист

Відкритий лист

№6, 9 февраля 2017г.

 

Відкритий лист до Уповноваженої ВР України з прав людини Валерії Лутковської

 

Конституцією України визначено, що:
- Україна є демократична, соціальна, правова держава (ст.1);
- Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст.3).
То як же у дійсності “демократична, соціальна, правова держава”, її органи влади і високопосадовці виконують свій головний обов’язок із “Утвердження і забезпечення прав і свобод людини…”?

ОСОБИСТЕ БАЧЕННЯ автора:
З метою отримання ухваленого Конституційним Судом України” рішення, відповідно до ст.150 Конституції України та Законів України “Про Конституційний Суд України” (далі – КСУ), “Про доступ до публічної інформації”, “Про інформацію”, мною 29.12.16 до КСУ було направлено конституційне звернення з питання офі-ційного тлумачення положень Конституції України і ЗУ “Про звернення громадян”, без якого НЕможливий навіть судовий розгляд справ.
Підставою подання такого звернення є те, що:
а) за 15 років вимушених письмових звернень до органів влади з питань вирішення здійснення обіцяних Конституцією громадянам України прав – органами влади НЕ було надано жодного “рішення по суті”, адміністративно НЕ було вирішене жодне порушене у зверненнях питання;
б) при більш детальному ознайомленні із законодавством про звернення громадян у мене склалося враження, що у дійсності НЕ передбачене, НЕ визначене, НЕ встановлене, НЕ забезпечене право громадян на ДІЙСНЕ ВИРІШЕННЯ порушених у зверненнях питань і отримання “рішення по суті”.
При цьому у “Повідомленнях…” органів влади вказувалося, що розгляд НЕвирішених ними питань вчинявся у встановленому законом порядку.
Проте на моє звернення (див. “Франт” №3 від 19.01.17) КСУ, з посиланням на ЗУ “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, замість прийнятого рішення та висновку у справі надіслав мені повідомлення про відмову.
Як на мою думку, надання КСУ цього “Повідомлення…” – суперечить Ст.Ст.3 і 34 Конституції, ст.6 ЗУ “Про доступ до публічної інформації” щодо утвердження і забезпечення прав людини, зокрема, і права на отримання офіційної інформації-тлумачення змісту Конституції і законів України, як джерел правової інформації.
З таким способом замовчування держорганом влади публічної правової інформації стикалася і раніше.
Так, 10.03.12 я зверталася до ДП “Інформаційний центр міністерства юстиції України” з інформзапитом про надання еталонних текстів Конституції та ЗУ “Про звернення громадян”. Проте до цього часу ці еталонні тексти мені не надано. Більш того – із довідкою Укрпошти причини повернення “За закінченням терміну зберігання” надіслану мною до ДП “Інформаційний центр міністерства юстиції України” претензію про ненадання інформації мені було повернуто. (!?)
Згідно ст.34 Конституції та ст.6 ЗУ “Про доступ до публічної інформації” отримання офіційного тлумачення Конституції та законів України, як джерел правової інформації, є конституційним ПРАВОМ кожного громадянина на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації “…усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір”.
Здійснення цих прав може бути обмежене лише законом і лише при дотриманні “…сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) коли розголошення інформації може завдати шкоди інтересам зазначеним у п.1);
3) або шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.”
А яку шкоду може нанести розголошення-тлумачення змісту Конституції та ЗУ “Про звернення громадян”?
Але у повідомленні КСУ замовчано мету прийняття ВР України ЗУ “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, яким скасовуються повноваження КСУ про прийняття рішення та надання висновків з офіційного тлумачення Конституції та законів України – за зверненнями пересічних громадян.
А також замовчано, чим саме офіційне тлумачення змісту Конституції та ЗУ може зашкодити інтересам нацбезпеки, охорони здоров’я, репутації або правам інших людей, авторитету і неупередженості правосуддя?
І наразі прийняття КСУ рішення та надання висновків у справах офіційного тлумачення Конституції за конституційним поданням стало ВИКЛЮЧНИМ ПРАВОМ: Президента України, щонайменше 45-ти народних депутатів, Верховного Суду, Уповноваженого ВРУ з прав людини та ВР Автономної Республіки Крим.
Це що, Україна таким чином утверджує і забезпечує права пересічних громадян на отримання правової інформації і на отримання “Рішення по суті” за письмовим зверненням?
На мою думку – якщо Україна дійсно позиціонує себе, як “…демократична, соціальна, правова держава”, якщо дійсно “Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави”, НІЯКИХ ОБМЕЖЕНЬ ПРАВ пересічних громадян на отримання ПРАВОВОЇ публічної інформації з офіційного тлумачення КСУ Конституції та законів України, як джерел правової інформації, НЕ ПОВИННО БУТИ.
Не колись, у майбутньому, а наразі мені доводиться вирішувати нагальні питання захисту своїх прав при укладанні договору газопостачання, електропостачання, оплати комунальних послуг, чистоти довкілля, що НЕ Є можливим без застосування Конституції України та ЗУ “Про звернення громадян”, без прийнятя відпо-відних “Рішень по суті”.

Як Уповноважену ВРУ з прав людини, що, згідно закону, має відповідні повноваження на конституційне подання до КСУ про офіційне тлумачення Конституції та законів України, прошу Вас:
1) Звернутися з конституційним поданням до КСУ щодо прийняття КСУ рішення та надання відповідного висновку у справі щодо офіційного тлумачення положень Конституції та ЗУ “Про звернення громадян” для подальшої передачі мені цього рішення.
2) Про зміст прийнятого Вами РІШЕННЯ по суті мого звернення повідомте мене письмово, в строк, передбачений законодавством, з посиланням на законодавство і зазначенням порядку оскарження прийнятого Вами рішення.

Спірідонова Т.М.