06.04.2017

Блокада. Що до чого?

Блокада. Що до чого?

№13, 30 марта 2017г.

Хто кого блокує, чому і для чого? Про мотиви і мету дій активістів інформації обмаль. Натомість, маємо численні заяви представників влади, що зводяться до одного твердження: блокада – шкодить. Само собою, шкодить – на те вона й блокада. Питання – кому? Провладні політики навперебій переконують – державі, а відтак і суспільству. Нестача вугілля зупинить заводи, залишить людей без роботи, зменшить надходження до бюджету і спричинить проблеми в системі соціального захисту.
Та чи все так однозначно? “А priori” казали древні римляни: “Має бути вислухана і інша сторона”. Що ми знаємо про мотиви активістів? “Зупинити торгівлю на крові” – надто загальна фраза. “Влада мало робить для визволення полонених” – це, скоріш, привід, а не причина. Причина, схоже, глобальніша: влада взагалі мало робить з того, що наобіцяла. Якщо відсіяти полову слів із вуст політиків, що залишиться? Косметична люстрація та буксуючі реформи. Зміни? Відчутно змінилася лише соціально-економічна ситуація, але не в бік обіцяного покращення. На зміну розчаруванню неминуче приходить роздратування. Використовуючи свої повноваження задля визискування громадян та власного збагачення, чиновники підривають довіру до органів державної влади, провокують соціально активних громадян на радикальні дії. Тобто, чиновники вчиняють дії, спрямовані на шкоду державі. Це і є глибинні причини загострення протестних настроїв в суспільстві.
Залізницю недарма називають кровеносною системою економіки. ЇЇ блокування – дуже дієвий спосіб економічного тиску. Адже нестача вугілля, в першу чергу, вдарить по підприємствах металургії, що приносять надприбутки “підкупольним кукловодам” – олігархату. Тим часом, як зарплати металургів – “крихти з барського столу”. Блокування – це, по суті, страйк – власники підприємств втратять незрівнянно більші прибутки.
І наших, місцевих, залізничників страхають все тим же: “не буде роботи – не буде зарплати”. Не європейської, але все ж – зарплати. Залізничники мають розуміти дві речі. По-перше, страйк дуже швидко змушує “барина” йти на поступки. По-друге, чіпляючись за роботу, вони проявляють “соціальний егоїзм”. Чим так настрахали правлячу політичну команду ті невеличкі купки рішуче налаштованих людей, які вийшли на рейки? Страшні не люди на рейках, а власні невиконані обіцянки, непроведені реформи, завищені тарифи і накручені ціни. Силовики можуть “постягувати” людей з рейок. Але ця мала іскра здатна розпалити таке вогнище, порівняно з яким “майдани” здадуться дитячими забавками. Звідси і намагання стравити громадян, зокрема, залізничників з активістами.
Як розвиватимуться події? Залежить від того, яку модель поведінки обере влада. Тиск чи поступки? На жаль, мали місце спроби непрямого тиску на активістів. Це – шлях до загострення, такі дії лише наближають суспільство до “точки кипіння”, тому що “кнут без пряника”…

І.Лиманський