12.08.2017

“Дощ іде, а ми – скиртуємо”

“Дощ іде, а ми – скиртуємо”

№32, 10 августа 2017г.

Так говорять тоді, коли великою вірогідністю є те, що та чи інша робота буде марнотратством або малоефективною. Бо і планується, і робиться, як кажуть, для “галочки”.
Їдучи вул.Харківською, водії усіх транспортних засобів ледве справляються з кермуванням. Іноді гальмують, майже зупиняються. І все це через суцільні вибоїни та ями на проїжджій частині дороги. І з не аби-якою обережністю об’їжджають при цьому сяк-так прикриті бетонними плитами водостічні колодязі. Різні попереджувальні засоби: загороди та віхи з гілля, роздавлені автотранспортом, валяються поряд. Чимало таких бетонних плит потрощені і тримаються лише на оголених дротах арматури.
На мосту через залізничне полотно теж картина жахлива. Асфальтне покриття – яма на ямі. А на пішохідних доріжках мосту дірки, через які проглядає залізничне полотно. В темінь хтось з перехожих може попасти в дірку-вибоїну, що переплетена рідкою металевою сіткою. Сказати, що тут ніхто з шляхоремонтників ніколи нічого не робив, буде неправдою. На мосту і по вул.Харківській щороку ведуться ремонтні роботи. І в поточному році шляховики-ремонтники то тут, то там щось поправляють, латають, заливають, прикатковують… І так без кінця і краю. А от зиску з цього немає. Проходять лічені місяці і вся робота, як кажуть у народі, йде коту під хвіст. Тому ямкові ремонти – неякісні і неефективні, робити їх – тільки гроші на вітер пускати.
Завжди виходить, як у прислів’ї: “Дощ іде, а ми – скиртуємо”. Чомусь інакше у нас не виходить…

Я Місцевий