04.11.2017

Салтівська ОДПІ повідомляє:

Салтівська ОДПІ повідомляє:

Державна фіскальна служба

 

 

 

 

До уваги платників податків!

Державна фіскальна служба України повідомляє про набрання чинності наказу Міністерства фінансів України від 18.09.2017 № 776 «Про внесення Змін до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – наказ 776), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.09.2017 за № 1204/31072.

Ліквідація основних засобів: особливості оподаткування

Особливості оподаткування ПДВ операцій з ліквідації основних засобів (далі — ОЗ) визначені п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України (далі – ПКУ): якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Разом з тим, із даного правила є виключення. Так, ПДВ не нараховується, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі у разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відображення у декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суму податку, збільшену на 25000 гривень

Відповідно до п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) юридичні особи – платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація), за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Підпунктом «ґ» п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ визначено, що за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи – платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. м (для квартири) та/або 500 кв. м (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» – «г» п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частки).
Форма Декларації, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 №408 (далі – Декларація), передбачає заповнення в табличній частині Декларації колонки 7 «Річна сума податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті за даними платника», де вказується річна сума податку (в гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків)), яка розраховується, виходячи із загальної площі об’єкта нерухомості, на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Дата отримання доходу в іноземній валюті платником єдиного податку

Відповідно до ст.192 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV зі змінами та доповненнями, законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.
Постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492 затверджена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам – інвесторам.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Зокрема, ст.292 ПКУ встановлено порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп.
Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п.292.5 ст.292 ПКУ).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Для фізичної особи–підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України, а показники, виражені в іноземній валюті, з одночасною вказівкою їх еквівалента у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату проведення операції.
Тобто, у разі отримання виручки в іноземній валюті за надані товари (роботи, послуги) датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів на його поточний рахунок. відкритий в іноземній валюті.

Транспортний податок: сплата фізичною особою у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування протягом звітного року

Згідно з п.п.267.6.5 п.267.6 ст.267 розд. ХІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування (легковий автомобіль) від одного власника до іншого протягом звітного року транспортний податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Підпунктом 267.6.6 п.267.6 ст.267 ПКУ визначено, що за об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Платники єдиного податку не можуть укладати договір переуступки прав вимоги боргу

Платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів у грошовій (готівковій або безготівковій) формі.
Тобто у платників єдиного податку обсяг доходів розраховується за датою надходження коштів у грошовій формі.
Відступлення права вимоги — це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою чи наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Оскільки укладення договору переуступки прав вимоги боргу платниками єдиного податку є формою розрахунку за договором купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) не в грошовій формі, то здійснення такої операції не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Зазначена норма передбачена пп. 14.1.255 ст. 14; п. 291.6 ст. 291; п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України.

Про отримання реєстраційного номера для дитини

Громадянин, для якого раніше не формувалася Облікова картка фізичної особи – платника податків (далі – Облікова картка) та якого не включено до Державного реєстру, зобов’язаний особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу Облікову картку за формою № 1ДР, яка є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу.
Облікові картки громадян віком до шістнадцяти років або неповнолітніх осіб, які ще не отримали паспорта, подаються одним із батьків (усиновителем, опікуном, піклувальником) за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника).
Реєстрація громадянина у Державному реєстрі здійснюється протягом п’яти робочих днів від дня подання до органу фіскальної служби Облікової картки. Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі особи, яка не досягла шістнадцяти років або є неповнолітньою і ще не отримала паспорта, видається одному з батьків (усиновителю, опікуну, піклувальнику) за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного з батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Звертатися необхідно до Центрів обслуговування платників за місцем проживання особи, або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об’єкта.

Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) у 2017 році фізичними особами — підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Дія Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон N 2464) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Платниками єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону N 2464 є, зокрема, фізичні особи — підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування. Платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону N 2464). Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) Закону N 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший пункту 2 частини першої статті 7 Закону N 2464).
З 2017 року, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 Закону N 2464),
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону N 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Крім цього, чинним законодавством не передбачено звільнення фізичних осіб — підприємців, які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, від сплати єдиного внеску.

Заборгованість з єдиного соціального внеску розстроченню не підлягає

Відповідно до частини 12 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника ЄСВ одночасно із зобов’язаннями із сплати ЄСВ зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати ЄСВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати ЄСВ до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄСВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 ст. 9 Закону № 2464).
Законодавством, що регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, не передбачено розстрочення та відстрочення заборгованості по сплаті ЄСВ.

Яких вимог повинен дотримуватися приватний підприємець, який застосовує РРО в господарській одиниці?

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, суб’єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) для здійснення розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані, зокрема:
- зберігати в господарській одиниці останню використану та поточну розрахункову книжку, що використовується на період виходу з ладу РРО, здійснення його ремонту або у разі тимчасового (але не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії;
- у кінці робочого дня (зміни) друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;
- друкувати Х-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства;
- зберігати на місці проведення розрахунків реєстраційне посвідчення та останню довідку про опломбування РРО або їх копії.

Податкова декларація з податку на прибуток тепер в Електронному кабінеті

Про можливість подання засобами Електронного кабінету платника Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 467, для платників податку на прибуток з базовим звітним періодом квартал.
Звертаємо увагу, що відповідно до вимог п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України платник податку на прибуток подає разом з Декларацією фінансову звітність, яка є невід’ємною частиною Декларації.
Оскільки форма Декларації містить обов’язкові для заповнення позначки щодо наявності поданих до Декларації додатків — форм фінансової звітності (абзац 11 п. 48.3 ст. 48 Кодексу), то Декларація подається після подання фінансової звітності і отримання квитанцій щодо її прийняття.
Граничний термін подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2017 року – 09.11.2017.

Щодо забезпечення рівня мінімальної зарплати», лист Мінсоцполітики України від 17.05.2017 № 1452/0/101-17

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» (в редакції Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII) (далі — Закон) мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.Тобто розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Статтею 3 1 Закону встановлено, що якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.При цьому слід враховувати, що при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Отже, у випадку, коли працівнику встановлена доплата за роз’їзний характер робіт, то працівнику нараховують оклад (у зазначеному в листі випадку — 2000 грн), доплату до розміру мінімальної заробітної плати (у зазначеному в листі випадку — 1200 грн) і понад розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн) доплату за роз’їзний характер робіт.
Всі інші виплати, які працівнику нараховуються за відпрацьований час, включаються до заробітної плати при забезпеченні її мінімального розміру.

Застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами-підприємцями

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, зі змінами та доповненнями, законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня.
Постановою Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 затверджена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам — інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс).
Відповідно ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи — підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.
При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Кодексу).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Для фізичної особи — підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України, а показники, виражені в іноземній валюті, з одночасною вказівкою їх еквівалента у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату проведення операції.
Отже, у разі отримання виручки в іноземній валюті за надані товари (роботи, послуги) датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів на його поточний рахунок відкритий в іноземній валюті.
Разом з тим, повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Завідувач сектором організації роботи Салтівської ОДПІ
Вікторія Ключко