25.11.2017

Салтівська ОДПІ повідомляє:

Салтівська ОДПІ повідомляє:

Державна фіскальна служба

 

 
До уваги жінок-підприємців Харківщини! Відбудеться зустріч «Жіноче підприємництво: вихід на зовнішні ринки»

За ініціативою Департаменту з підвищення конкурентоспроможності  регіону ХОДА, 30 листопада  2017 року  з 9.30 до 14.45  відбудеться зустріч «Жіноче підприємництво: вихід на зовнішні ринки».
Цільова аудиторія: жінки-підприємці Харківської області, представники  малого та середнього бізнесу, що експортують товари.
Місце проведення: м. Харків, вул. Сумська,72, Platinum Plaza, 2 поверх (Медіацентр «ВРЕМЯ»).
Захід передбачає нетворкінг та налагодження нових контактів. Участь у події безкоштовна.
Контакти для довідок: +38 (057) 705 06 14.

З 15 листопада 2017 року діє новий Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами

З 15 листопада 2017 року вступив в дію новий Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 р. № 557. Договори про визнання електронних документів, укладені до 15 листопада 2017 року, залишаються дійсними (до закінчення дії сертифікатів чи зміни керівників/припинення реєстрації).
Платники податків, котрі користуються електронним звітуванням, повинні врахувати, що з 15 листопада введено нові форми електронних документів.
Ознайомитися з новими формами електронних документів можна на єдиному веб-порталі ДФС України.

Як оподатковується ПДВ продаж українських сувенірів

Салтівська ОДПІ повідомляє, що операції з продажу вхідних квитків, сувенірів, а також надання послуг із фотографування підпадають під обкладення ПДВ.
Слід зазначити, що п.п. 197.3.1 ПКУ звільняє від обкладення ПДВ операції зі створення, постачання, просування, реставрації та розповсюдження національно-культурних продуктів в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином деякі з перерахованих вище операцій могли б потрапити під зазначену пільгу.
Та оскільки на сьогодні Кабмін України не затвердив відповідного порядку, який би дозволяв звільняти такі операції від обкладення ПДВ, то їх слід оподатковувати за загальними правилами.
Детальніше у листі ДФС України від 20.10.2017 р. № 2321/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Амортизаційні відрахування у господарській діяльності у фізичних осіб–підприємців

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем (далі – ФОП) від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлено ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Об’єктом оподаткування у таких ФОП є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої ФОП (п.177.2 ст.177 ПКУ).
Відповідно до норм п.п.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПКУ, які набули чинності з 01.01.2017, ФОП на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
ФОП на загальній системі оподаткування, починаючи з 01.01.2017, має право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням його господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості придбаних після 01.01.2017 основних засобів та нематеріальних активів або самостійно виготовлених основних засобів, при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених п.п.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПКУ).

Фізична особа працює за основним місцем роботи на умовах неповного робочого часу: нарахування ЄСВ

Основне місце роботи – місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п.12 частини першої ст.1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464)).
Пунктом 1 частини першої ст.7 Закону №2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон №108) та іншими нормативно-правовими актами та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною п’ятою ст.8 Закону №2464 ЄСВ для роботодавців, встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування ЄСВ.
У разі, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.
Отже, заробітна плата (дохід), що нараховується (виплачується) роботодавцем застрахованій особі, яка працює на умовах неповного робочого часу за основним місцем роботи, є базою нарахування ЄСВ. При цьому, якщо її розмір не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.

Про врахування банками балансової вартості активів(кредитів) при розрахунку різниці відповідно до положень п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 Податкового кодексу України

Державна фіскальна служба України у листі від 13.11.2017 №30794/99-99-15-02-02-17 (далі – лист №30794) повідомила наступне.
Позиція Міністерства фінансів України з питання врахування банками балансової вартості активів (кредитів) при розрахунку різниці відповідно до положень п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) викладена у листі від 18.09.2017 №11210-09-10/25081 і полягає у такому.
Підпунктом 139.3.1 п.139.3 ст. 139 ПКУ визначено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових кампаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержаних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв’язку з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності.
Лист №30794 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/72588.html

Строки сплати транспортного податку

Відповідно до п.п.267.7.1 п.267.7 ст.267 розділу ХІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) транспортний податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Транспортний податок сплачується у строки, встановлені п.п.267.8.1 п.267.8 ст.267 ПКУ, а саме:
а) фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

До страхового стажу не вистачає кілька місяців, — можна укласти договір про добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні з одноразовою сплатою єдиного внеску

Відповідно до част.2 ст. 10 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, особи, зазначені в част.1 ст. 10 Закону № 2464, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Відповідно до абз.1 част.5 ст. 10 Закону № 2464 договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року).
Підпунктом 1 п. 2 розд. V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, із змінами і доповненнями визначено, що у разі бажання особи сплатити ЄВ за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і отримання від неї заяви про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за формою, наведеною в додатку 5 до Інструкції № 449.
При цьому сума сплаченого ЄВ за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму ЄВ, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановлених на дату укладення договору (абз.1 част.5 ст. 10 Закону № 2464).

Особливості анулювання реєстрації платника єдиного податку

З 1 січня 2017 року підставою для контролюючих органів при прийнятті рішення про відмову у реєстрації фізичної особи — підприємця платником єдиного податку є наявність у такого платника податків податкового боргу зі сплати податків та зборів, за якими визначені грошові зобов’язання, в тому числі, які не пов’язані із здійсненням господарської діяльності (окрім наявного боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку, контролюючий орган зобов’язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
У разі відмови у реєстрації – надати письмову вмотивовану відмову протягом двох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання відповідної заяви яка може бути оскаржена таким платником у встановленому порядку.
За рішенням контролюючого органу реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, зокрема, у випадку невиконання платником єдиного податку обов’язку щодо переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності у нього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Крім того, зазначаємо, що у разі виявлення під час проведення перевірок контролюючим органом порушень фізичними особами — підприємцями вимог щодо застосування спрощеної системи оподаткування, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої — третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятому на підставі акта перевірки.
У такому випадку суб’єкт господарювання матиме право перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з дати прийняття контролюючим органом рішення про виключення такого платника з реєстру платників єдиного податку. Але цей випадок стосується лише суб’єктів господарювання — фізичних осіб, яким анульовано реєстрацію платником єдиного податку за актом перевірки.

Премії та доплати, що нараховуються фізичній особі за минулі періоди, оподатковуються у місяці, в якому здійснені нарахування

Доплати, надбавки і премії, які нараховуються платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму, включаються до складу заробітної плати платника податку і підлягають оподаткуванню у тому місяці, в якому здійснені нарахування.
Відповідно до пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ) заробітна плата для цілей розділу IV ПКУ — основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Згідно із п.2.2 р.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 №5 (далі – Інструкція), до фонду додаткової заробітної плати відносяться доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (п.2.3 р.2 Інструкції).
Заробітна плата, згідно пп.«є» пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ, відноситься до доходів з джерелом їх походження з України і є об’єктом оподаткування відповідно до пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПКУ.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПКУ (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ).
Якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування (пп.1.6.2.п.1.6 р.1 Інструкції).

За яких умов компенсація за пільговий проїзд не включається до доходу «єдинника»

Об’єктом оподаткування для юридичних осіб, які сплачують єдиний податок, згідно з п. 2 п. 292.1 ст. 291 Податкового кодексу вважається будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. Дохід обліковується відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та/або інших нормативно-правових актів Мінфіну України з питань бухгалтерського обліку.
Згідно з частиною четвертою п. 292.11 ст. 292 Кодексу при визначенні доходів для платників єдиного податку першої — третьої груп до складу доходу не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.
Якщо рішенням міської ради у розподілі видатків бюджету міста на 2017 р. передбачено видатки за КПКВК (код програмної класифікації видатків та кредитукання) 1513035 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян», то за наявності у підприємства укладеного з Управлінням праці та соціального захисту договору відповідних підтвердних документів щодо обсягів наданих на пільгових умовах послуг громадянам (зокрема, книг обліку розрахункових операцій, відомостей обліку реалізованих разових квитків, звітів про здійснення пасажирських перевезень на маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі, звітів про витрати від пільгових перевезень окремих категорій громадян в режимі маршрутного таксі тощо), то у разі отримання підприємством з місцевого бюджету компенсаційних виплат такі кошти не включаються до складу доходу платника єдиного податку.
(Лист ДФС України від 31.10.2017 р. N 2454/6/99-99-12-02-03-15/ІПК)

Як визначається місцезнаходження юрособи/місце проживання фізособи

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Законом України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (далі — Закон про держреєстрацію) зазначено, що інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР) на підставі відомостей, які надаються юридичними особами державному реєстратору.
Органи ДФС використовують інформацію щодо місцезнаходження юридичної особи з ЄДР. Згідно зі ст. 9 Закону про держреєстрацію в ЄДР також міститься інформація щодо місцезнаходження (місця проживання або іншої адреси, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою — підприємцем). Статтею 3 Закону України від 11.12.2003 р. № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі — Закон № 1382) встановлено: місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання (абзац перший ст. 6 Закону № 1382). Реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (абзац 11 ст. 3 Закону № 1382).
Документи, в які вносяться відомості про місце проживання: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (абзац дев’ятий ст. 3 Закону № 1382).

Завідувач сектором організації роботи Салтівської ОДПІ
Вікторія Ключко