16.12.2017

Він завжди буде з нами

Він завжди буде з нами

Сергій Львович Габрієлов – корінний куп’янчанин. Народився він в перший день весни, 1 березня, першого повоєнного 1946 року. В нашому місті пройшли його босоноге дитинство і юність. Тут він закінчив шосту школу. Шістнадцятилітнім юнаком почав грати в основному складі Куп’янського “Спартака”. Старше покоління шанувальників футболу добре пам’ятає юного спартаківського форварда Сергія Габрієлова, його фінти, прориви і голи в ворота суперника. Сергій дуже швидко став загальним улюбленцем товаришів по команді і футбольних уболівальників.

З нашого міста Сергій пішов в суворе армійське життя і багато років прослужив військовим кореспондентом на Крайній Півночі. Сюди ж він повернувся після демобілізації в званні майора.
Сергій Габрієлов – це ціла епоха в історії куп’янської журналістики. Бо саме він поклав початок незалежної преси в нашому місті. Газета “Франт” – це його дітище, плід його журналістського таланту та самовідданної праці. Саме в роки, коли він був редактором, газета була найпопулярнішою і улюбленою багатьма читачами.
Як депутат Куп’янської міськради, Сергій Львович багато займався правозахисною діяльністю. До нього, як в останню інстанцію, йшли ті, хто вже не міг знайти ні правди, ні захисту, ні допомоги в чиновницько-бюрократичних кабінетах. І всі знаходили у нього і захист, і допомогу, і мудру пораду, і щире співчуття. Сергій був надійним і безкорисливим другом, з тих, хто завжди був готовий прийти на допомогу і виручку.
А ще Сергій Львович був палким патріотом і України, і своєї малої батьківщини, Куп’янська. Він дуже любив своє місто на берегах Оскола, любив куп’янчан, причому, не вибірково, а всіх, таких, якими вони є. І з кожним міг знайти спільну мову.
Сергій Львович не дожив кількох місяців до свого 60-літнього ювілею. Його смерть була наскільки раптовою, настільки ж і несправедливою. Куп’янськ втратив великого Куп’янчанина. Але доки ми живі, він завжди буде з нами в нашій пам’яті і наших серцях.

Олександр Зубар.