06.01.2018

До роздумів

До роздумів

№1, 4 января 2018г.

Усі ми в передноворічні дні були вельми заклопотані не тільки звичними повсякденними справами, але й святковими приготуваннями. От і я, намагаючись перебрати на себе роль вправної господині, 31 грудня цілий день провела в клопотах на кухні. Щоб не відволікало телевізійне відео, включила радіоприймач, налаштувала на українську хвилю і раптом, по закінченні якоїсь музичної передачі, чую анонс ведучої: “…а в неділю пропонуємо вам прослухати арії з опери “Попелюшка” у виконанні українських оперних співаків, знаних у світі, зокрема, у Європі, соліста Німецької національної опери Петра Остапенка та…”. Ім’я солістки я, на жаль, не запам’ятала, бо мене накрила хвиля гордості за нашого земляка, зовсім ще молодого оперного виконавця, який стажувався в найвідомішому оперному театрі світу – Міланському “Ла Скала”, а зараз співає в Німецькій опері. Петрусь влітку приїздив додому до батьків, заходив до музичної школи, поспілкувався зі своєю музичною наставницею Андрєєвою О.В. На День Незалежності України подарував всім землякам, присутнім на святкуванні на міській площі, свій виступ. А обрав для привітання найголовнішу пісню країни – національний гімн.
Трішечки пізніше хвиля самовільно ковзнула вбік і я почула з приймача запрошення на урочисту смолоскипну ходу, присвячену уродинам Степана Бандери, яка відбудеться в багатьох містах України. Нашого з вами міста в переліку не почула… А що дивуватися? Нам легше і звичніше жити в полоні старих кліше, які проросли в нашу свідомість зі стереотипів, нав’язаних ззовні, аніж повірити в своє, рідне. Що відстоював і пропагував цей українець, якого засуджували свого часу до розстрілу, зміненого пожиттєвим ув’язненням, тогочасні уряди Польщі, Німеччини, Совєтов? Він свято вірив і ніс світові ідею створення Української держави, бо є українська земля і є народ – українці.
Якщо в царині оперного мистецтва ви віримо знаним авторитетам – Італії та Німеччині, то, можливо, і наш земляк Петро Остапенко буде затребуваний і визнаний і нашою державою, буде прославляти Україну і на рідній землі, а не лише по світах.
А от у визнанні героєм нашого часу Степана Бандери – людини, яка поклала на вівтар Української ідеї власне життя, не відступилася від переконань під моральними тортурами фізичного знищення власної родини, ніхто в світі допомогти нам не зможе, окрім нас самих. І от тоді і ми вшануємо свого героя, як вшановує Франція Жанну д’Арк, а Чехія – Яна Гуса, а маленька Башкирія – Салавата Юлаєва.
А допоки вчимося думати, аналізувати, сприймати, а, найголовніше, любити, шанувати, поважати і вірити. І тоді не постануть замість повалених ідолів комуністичної доби новітні ідоли, бо ідеї патріотизму живуть і квітнуть в живих серцях і пам’яті людській, а не в камені.

Ася Оскільна