13.01.2018

Раз майдан, два майдан

Раз майдан, два майдан

№2, 11 января 2018г.

Досвідчений капітан корабля по одній невеликій хмаринці на чистому небосхилі може визначити – наближається ураган. Чи не подібна нинішня соціально-політична ситуація в країні?
Термін “третій Майдан” з’явився одразу ж після другого, як тільки стало зрозуміло, що влада не поспішає виконувати взяті на себе зобов’язання. Корупція у владі подолана? Розцвів малий і середній бізнес? Підвищився добробут населення? Україні широко відчинили двері до Євросоюзу? Ні? Хіба? Тоді, виходить, що проблеми, які підняли тисячі людей на революцію Гідності, так і залишились нерозв’язаними. Отже, людей знову можна піднімати на “віджим” влади. М’який – чи як вийде.
Але ж питання ще і в тому, чи знайдеться людина, яка здатна замкнути на собі протестні настрої в суспільстві?
Наобіцяли!… І не лише своїм громадянам, а ще й західним партнерам. Не будемо тішити себе думкою про незалежність: архітектори нашої демократії знаходяться не в Україні. “Наші” ж тую демократію щось дуже неохоче будують. Тільки грошей “дай” та “дай”. Цікава річ: один з центральних телеканалів пустив був в прямий ефір приїзд до Києва директора Міжнародного валютного фонду. А той відразу ж, як кажуть, бика за рога: “Ви грошей просили? Ми вам дали – вдвічі більше мільярдів. Половину – на підняття рівня життя ваших громадян, як ви нас запевняли. Та щось його непомітно зовсім!” Що там далі казав пан директор, нехай уява домальовує, бо трансляцію, ясна річ, перервали (спочатку рекламою, а потім зовсім). Хоча здогадатись якраз і не важко.
Отакої вони їм наобіцяли за наш з Вами добробут потурбуватися! Це нас, “пересічних”, звичайно, радує. Не радує лише те, що підрядник – наші “будівельники” демократії, образно кажучи, гроші взяли, “пробухали”, а демо-кратію так і не побудували. Лише вигляд роботи створюють та обіцяють. І що їм, “західним партнерам”, робити? Тим, що гроші дають? І цих “наших” міняти? Втретє?
Адже зупинити ворога на фронті, створити майже з нуля потужну армію – це перемога, але лише тактична. А стратегічна перемога в гібридній війні України і Російської Федерації; в війні і в Україні, і за Україну, буде лише тоді, коли рівень життя в Україні буде вищим за рівень життя в Росії. Бо не може кращий устрій бути біднішим устроєм. Це, здається, зрозуміло. Зрозуміло, що без добробуту до Євросоюзу – зась! Зрозуміло всім, окрім тих, кому це належить розуміти, як то кажуть, по роботі – правлячій політичній команді. І для влади не окремі політики страшні, а соціальна напруга в суспільстві. Вона зростає прямо пропорційно до зниження рівня життя населення. Третього Майдану ще немає. Та слід пам’ятати, що Майдани – це білет в один кінець. Минулі Майдани були саме взимку. Як не дивно це звучить, а соціальну напругу в суспільстві підігріває… холод. Платіжки за опалення роблять людей ще біднішими. Це при тому, що і нині у більшості громадян України рівень життя, м’яко кажучи, “не фонтан”…

І.Лиманський.