03.02.2018

Безлад

Безлад

№5, 1 февраля 2018г.

24 січня, перебуваючи в Харкові, до Куп’янська-Вузлового повертався електропоїздом, що відправляється зі станції Лосєве о 15 год 47 хв. Змушений був пройти через кожний вагон, щоб вибрати десь затишний куточок. Та не так робилося, як гадалося. У всіх вагонах було брудно і насмічено. Видно, тут ніколи не прибиралося. Тому люди проходили з одного вагону до іншого, щоб знайти собі чистіше місце. Діватися було нікуди – пасажири потихеньку мостилися на сидіння, підгрібаючи купи сміття під лави.
В Граково пасажири з валізами і візками, звичайно, кинулися до куп’янської електрички. Але довгий товарний потяг перекрив шлях. Тому людям довелося видиратися на височенний залізничний міст-перехід, сходи якого були засніженими, а поручні обмерзлими.
Через декілька хвилин по станційному радіо оголосили, що куп’янська електричка затримується на невизначений час (!?). А надворі холод, сніг і вітер. Потік пасажирів-куп’янчан змушений був знову рухатися зі своєю поклажею у зворотньому напрямку, долаючи висоту і незручності переходу…
Приміщення Граківського вокзалу щільно заповнили пасажири. Люди сиділи, стояли, танцювали на місці і чекали, чекали, чекали… З нетерпінням прислухалися до оголошень. Приходили і відходили харківські електропоїзди. А пасажири-куп’янчани довго і нудно коротали час. Лише о 19-25, коли за графіком електропоїзд вже повинен був бути у Куп’янську-Вузловому, локомотив притягнув довгоочікуваний потяг на станцію Гракове.
Що тут “найцікавіше”? Пасажирам ніхто не пояснив, чому була затримка, ніхто не вибачився за заподіяні незручності. Ще більше – пасажири сиділи у темних (без освітлення) і холодних вагонах аж до 21-25. У людей вже терпець уривався.
В Куп’янськ-Вузловий добралися о 23-ій годині. І що було робити пасажирам – громадський транспорт вже не курсував. Ось і пустилися місцеві, ківшаряни та жителі навколишніх сіл добиратися додому пішки по засніженим шляхам-дорогам.
– А що нам робити? – дізнавалися в залізничних касах пасажири, котрим ще треба було добиратися до своїх домівок в напрямку Святогірська, Тополів, тощо.
Скажімо, мешканці Ківшарівки були в своїх квартирах о 12 год. ночі, а дехто і пізніше.
У висновку: за всі ці незручності від працівників Укрзалізниці так ніхто із пасажирів не почув жодного слова вибачення чи пояснень. Ось з цим ми і рухаємося до Європи…

К.Сашин