17.03.2018

Була любов…

Була любов…

№11, 15 марта 2018г.

Кажуть, що рівень розвитку держави визначається по тому, як вона піклується про людей з обмеженими можливостями, про інвалідів. Керманичі наші дуже захотіли в Європу, а тому почали уважніше ставитися до проблем таких людей. Виділяються кошти на те, щоб зробити зручнішим їх життя у суспільстві, не залишати наодинці із своїм горем. Про них пишуть пісні, знімають фільми, телепередачі, не обминають увагою на сторінках періодичних видань. На міжнародному рівні стали вже звичайними параолімпійські ігри. До речі, нині така чергова параолімпіада-2018 проходить в Північній Кореї. І тут наші українські спортсмени уже з перших її днів достойно виборюють золоті, срібні та бронзові медалі.
Безумовно, допомагати таким людям – справа кожного і робити це необхідно. А що робиться для того, щоби інвалідів було якомога менше? Хіба не буде найкращою турботою про здоров’я нації – докласти всіх зусиль суспільства і держави, щоби не народжувались діти-інваліди взагалі? Ні, не вбивати їх в материнських утробах, намножуючи зло і закликаючи помсту з Неба. А спробувати все зробити для того, щоби всі діти зачиналися і народжувалися тільки здоровими і тілом, і душею. Хіба це не є найнеобхіднішим?
Причиною появи на світ неповноцінних дітей є не тільки алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління. Левову частку тут займає розпуста і сексуальне божевілля. Але з боку держави нічого не робиться для того, щоби перекрити потік гидоти і бруду, що ллється зі шпальт бульварної преси, екранів телевізора. Не робить відчутної протидії цьому і освіта, яка мала б освітлювати, виховувати свідомість майбутніх батьків. Напрошується дуже сумний висновок: державі не потрібна здорова нація?
Покоління старших сяк-так ще тримається на позитиві своїх батьків, дідів. Бо не все добре там ще було понищене. На сьогоднішніх же дітей на вулиці, особливо в місті, страшно дивитися: бліді, виснажені, худющі, знервовані, з гарячкуватими поглядами і напівсудомними хаотичними рухами… Відкинувши традиції і устої, на яких віками трималася висока мораль нашого народу, стаємо перекотиполем. То ж чому не з’являтись тій розбещеності у сучасній молоді, якщо щоденно на їхні голови виливається маса гидоти і сексуальної розпусти? І не тільки з бульварної преси. Навіть газети і журнали, що вважають себе добропорядними, не встоюють перед спокусою подати на своїх сторінках щось таке – низьке і огидне. А “займання любов’ю” не сходить з екранів телевізорів. Раніше була любов, а не займання любов’ю. Була таїна дітонародження з Божого благословіння.
Як це відрізняється від сьогодення, яке нас оточує, де ми бачимо ігнорування, потоптання традицій предків, не гребування ніяким злом.

К.Сашин