10.03.2018

«Капсула безсмертя» Миколи Осипова

«Капсула безсмертя» Миколи Осипова

№10, 8 марта 2018г.

«Люди не хочуть жити вічно, люди просто не хочуть помирати» (Станіслав Єжи Лец)

Микола Осипов – маловідомий широкому загалу видатний український вчений-геронтолог, який в Київському Інституті геронтології ім.Чеботарьова займався проблемами старіння, омолодження та довголіття. Микола прожив дуже коротке, але яскраве життя. Він автор методики омолодження людського організму, аналогів якій немає не тільки в Україні, а й в усьому світі. Після його загадкової передчасної смерті ім’я цього молодого і, безумовно, геніального вченого чомусь опинилося за щільною завісою замовчування і мало не під забороною самого згадування про нього.
З незапам’ятних часів проблема старіння і смерті постійно хвилювала уми людства. І це не дивно. Адже кожному хочеться якомога довше бути молодим, здоровим, енергійним. А помирати не хочеться, мабуть, нікому. Тому над проблемою омолодження і продовження людського життя впродовж багатьох років працювало не одне покоління вчених. Серед них і наш земляк Ілля Мечников, і нащадок куп’янських дворян Тихоцьких – академік Олександр Богомолець. До цієї ж плеяди належав і молодий сучасний вчений Микола Осипов. Народився він в 1975 році в російському м.Невелі Псковської області. Там про-йшло його дитинство. В 1990 році його родина переїхала до Києва. Тут він успішно закінчив Національний університет ім.Т.Г.Шевченка і відразу почав працювати в Інституті геронтології ім. Чеботарьова. На самому початку своїх досліджень Микола прийшов до висновку, що з старінням можна боротися, як з будь-яким захворюванням. Треба лише знайти потрібні «ліки». Пошуку цих «ліків» він і присвятив свою наукову діяльність. Ним було опрацьовано тисячі наукових праць інших вчених, присвячених питанню продовження життя. Він їздив до Японії на о.Окінава, де досліджував дію витяжки з окінавського чаю на клітини людської крові. Він провів безліч різних дослідів в пошуках способу продовження молодості. І нарешті ним було винайдено такий спосіб омолодження, який назвали «терапія Осипова». Спочатку він провів випробування своєї терапії на щурах. Результат був приголомшливий – тривалість життя щурів збільшилася в 2,5 рази! Тобто, якщо станом на 2009 рік середня тривалість життя обох статей в Україні була 69,1 років, то, завдяки «терапії Осипова» вона була б майже 173 роки! І взагалі, він говорив, що людина може жити до 200 років. Наступним етапом було випробування цієї ж терапії на собі. Ефект разючого омолодження організму було видно вже через кілька комплексів процедур. Дуже швидко бажання скористатися чудо-терапією виявили колеги Осипова по Інституту геронтології. А згодом з’явилася і платна клієнтура. І її ставало все більше. Адже «терапія Осипова» – це не коштовні пластичні операції, креми та бальзами, які мали лише зовнішній косметичний ефект, а реальне омолодження організму, яке люди відчували на собі. Гроші, одержані від клієнтів, Микола вкладав в реактиви і препарати для нових досліджень. Про його відкриття стало відомо в усьому світі. Його переманювали в інші країни, обіцяли «золоті гори» і всі умови для подальшої наукової роботи, пропонували продати винахід за астрономічні суми. Але він відмовився і з новим запалом взявся до роботи, проводячи дослідження на собі. Часто зі своїми дослідженнями він залишався в лабораторії до ранку. Його природні розум і талант дослідника, енциклопедичні знання, екстрасенсорні чуття та інтуїція, самовідданість і фанатична працелюбність могли ще довго і плідно послужити як Україні, так і всьому людству. Він був ще зовсім молодий, а вже досягнув тих результатів, яких ще ніхто у світі не досягав. Він готувався найближчим часом поставити на щурах світовий рекорд по омолодженню організму. Але, коли вранці 8 жовтня 2010 року співробітники Інституту геронтології прийшли на роботу, вони виявили в лабораторії бездиханне тіло Миколи Осипова, який залишався тут працювати на всю ніч.
Йому було всього лише 35 років. За офіційною версією вчений ліг спати в робочому кабінеті і помер від серцевої недостатності. З таємних розповідей колег по роботі, Микола загинув від нещасного випадку при проведенні дослідження на собі в гіпоксичній камері, яку називали «капсулою безсмертя» і яка стала його могилою. Причиною трагедії стала несправність балону з кисневою сумішшю, який подавав в камеру дихальну суміш. А от причина несправності балона так і не відома. Після смерті Миколи Осипова Інститут геронтології відмовився продовжити його дослідження, наукові відкриття вченого таємниче зникли, продовжувачів у нього не залишилося, його лабораторію закрили і навіть те, над чим він працював, опинилося під суворою забороною.
Так сліпуче яскраво спалахнула і дуже швидко згасла зірка геніального вченого, який міг навіки увійти в історію людства.
P.S. Безумовно, жити по 100-200 років було б здорово, але… З доповіді ООН про світову демографічну ситуацію відомо, що нині населення Землі становить 7,6 млрд осіб і буде щороку зростати в середньому на 83 млн, зокрема і за рахунок збільшення тривалості життя. До 2050 року землян буде вже 9,8 млрд. На даний час в Європі люди похилого віку становлять 25% населення. Через 33 роки цей показник сягне 35%. Середня тривалість життя у світі зараз 69 років. Якщо б «терапією Осипова» цю тривалість збільшили в 2,5 рази, то вона була б 172,5 роки. Важко навіть уявити, як змогла б така кількість людей розміститися на нашій, не так вже й великій, планеті. Де для них взяти стільки житла, чим можна їх прогодувати, обігріти, одягнути, взути, забезпечити всім необхідним для життя, якщо з природними ресурсами вже зараз дуже сутужно. Мабуть, в реальності таке все ж неможливо. Зате цілком можливо, що наукові відкриття Осипова не зовсім зникли, а продані за ту саму астрономічну суму тим, хто так хотів їх придбати і ними вже користується дуже вузьке коло обраних осіб, які не хочуть помирати…

Олександр ЗУБАР, член Національної Спілки журналістів України