28.04.2018

НКП інформує:

НКП інформує:

ОБЕРЕЖНО ГАЗ!

Якщо ви відчули запах газу в приміщенні, де встановлено газові прилади:
-     негайно перекрийте вентилі на цих приладах і крани подачі газу перед ними;
-    виведіть людей із загазованих та сусідніх приміщень;
-    організуйте провітрювання приміщень, відчиніть вікна та двері;
-    викличте аварійну службу газу за телефоном «104»;
-    з прибуттям бригади аварійної газової служби дійте за її вказівками.
Якщо ви відчули запах газу в приміщеннях із значною кількістю людей:
-    повідомте всіх, хто перебуває поруч, про необхідність негайного залишення приміщень;
-    повідомте аварійній службі газу;
-    організуйте провітрювання приміщень;
-    не допускайте людей у загазоване приміщення;
-    організуйте чергування біля входів загазового приміщення до приїзду аварійної бригади газової служби;
-    з прибуттям аварійної бригади служби газу дійте за її вказівками.
Якщо ви відчули запах газу в під’їзді або у підвалі житлового будинку:
-     повідомте аварійну службу газу;
-    організуйте провітрювання під’їзду (підвалу);
-    не допускайте в загазовані приміщення людей;
-    організуйте охорону місця загазованості до прибуття аварійної бригади служби газу;
-    з прибуттям цієї бригади дійте за її вказівками.
Запах газу на вулиці (біля газового колодязя), біля газорозподільчого пункту, біля газобалонної установки:
-    повідомте аварійній службі газу;
-    організуйте охорону місця загазованості до прибуття аварійної бригади служби газу;
-    не допускайте людей в загазовану зону.
Вибух газу та пожежа в приміщенні:
-    негайно перекрийте вентилі на газових приладдях і крани подачі газу перед ними;
-    повідомте аварійній службі газу;
-    організуйте гасіння пожежі, при потребі сповістіть пожежну охорону за телефоном «101»;
-    надайте першу медичну допомогу потерпілим, при необхідності викличте «швидку медичну допомогу за телефоном «03»;
-    не дозволяйте входити сторон¬нім у приміщення, де стався вибух;
-    до приїзду спеціалістів залишіть усе на своїх місцях.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Категорично забороняється:

-    проводити самовільну газифікацію будинку (квартири, садового будиночка), переставлення, заміну та ремонт газового обладнання;
-    проводити перепланування приміщень, де встановлено газові прилади;
-    вносити зміни у конструкцію газових приладів, змінювати устрій димових і вентиляційних систем (каналів), заклеювати вентиляційні канали, замуровувати «кишеню» і люки, що призначаються для очищення димоходів;
-    вимикати автоматику безпеки і регулювання, користуватися газом при несправних газових приладах, балонах.
Неухильно дотримуйтеся правил користування газовими приладами, стежте за тим, щоб вони були  чистими і справними.
Користуйтеся віконними ква¬тирками для систематичної вентиляції приміщень.
Перевіряйте наявність тяги в димоходах опалювальних печей перед розпалюванням та під час роботи цих приладів.
Стежте за справністю припливно-витяжної вентиляції.
Вимагайте від начальників житлово — експлуатаційних контор перевірки вентиляції та димоходів не рідше одного разу на квартал.
При відсутності тяги користуватися колонками, котлами для місцевого опалення, гарячого водопостачання та печами категорично забороняється.
Не розміщуйте баки для кип’ятіння білизни на звичайних конфорках газової плити. Посуд з широким дном потрібно встановлювати на спеціальні конфорки з високими ребрами.
Не дозволяйте дітям користуватися газовими приладами.
Економно використовуйте газ.
Не залишайте без нагляду газові прилади увімкненими навіть на короткий час.
Будьте завжди уважні при користуванні газом — у цьому запорука безпеки!

Завідувач НКП м.Куп’янськ А.В.Мєтєльов.

Філософія Чорнобиля

Час лікує. З часом менш гостро відчувається трагізм тієї чи іншої події. Коли перший шок проходить, завжди виникає бажання розібратися, докопатися до суті. А вже потім, після того, як істину буде встановлено, виникає інша потреба – потреба аналізу, усвідомлення. Людина таким чином хоче застрахувати себе від повторення болі і помилок, від відчуття трагедії.
Чорнобиль залишився на відстані двадцяти трьох років.
Вже з’явилися діти у тих дітей, які народилися в рік Чорнобильської катастрофи. Вже слово «Чорнобиль» перестало бути похмурою візиткою України у світі.
Вже прийнято рішення про закриття Чорнобильської АЕС і про поступовий демонтаж об’єкту «Укриття» — до 2064 року. «Ветеран Чорнобиля» — це словосполучення звучить як елемент нашої історії, данина пам’яті про трагедію, хоча самі ветерани Чорнобиля є нашим сьогоденням, і їх проблеми є водночас болючими проблемами суспільства…
Чорнобиль досі не усвідомлено як явище, як фактор нашої історії. Це можливо лише з історичної ретроспективи, з урахуванням усіх подій, які відбулися після Чорнобильської трагедії – причому не лише в Україні, а й у світі. З урахуванням тенденцій ядерної доби і глибинних тектонічних змін у світовій геометрії.
Перший момент, на який необхідно звернути увагу. Чорнобиль – хотілося б нам цього чи ні – лежить у підвалинах нашої новітньої національної свідомості, нашої незалежності. Як один із факторів національного збурення. Як один з чинників, що сприяли пробудженню народу і усвідомлення себе Нацією.
Вибух на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року, спроби радянського керівництва приховати біду, цинічні паради на вкритому радіацією Хрещатику – все це призвело до впевненості у тому, що Радянський Союз не може гарантувати своїм громадянам повну безпеку.
Міф про щасливе і безпечне життя в Країні Рад було зруйновано. Легенди про те, що Кремлівські Мрійники можуть подбати про всіх і про кожного, було розвіяно. Народ зіштовхнувся з невидимою, незнаною, і тому вдвічі небезпечною бідою, від якої їх ніхто не міг захистити.
Запевнення радянського керівництва і президента Академії Наук Александрова в тому, що ядерна енергетика настільки безпечна, що реактори можна ставити ледве не вдома під ліжком, виявилися обманом – з’ясувалося, що Україна протягом тривалого часу жила на пороховій діжці.
Обман став настільки очевидним, що викликав протест. Перші мітинги, спрямовані проти радянського керівництва, носили екологічний характер. Синьо-жовтий прапор, який так довго забороняли радянські ідеологи, вперше відкрито було піднято на екологічному мітингу 26 квітня 1989 року – в день третьої річниці Чорнобильської катастрофи.
Чорнобиль об’єднав усіх – і прихильників націонал-демократичної ідеї, і комуністів, і тих, хто перебував поза політичним процесом, — оскільки спільна біда об’єднує. Чорнобиль – попри трагізм події – став і фактором єднання українців, бажання захистити себе самих від можливого повторення трагедій у майбутньому.
Безпорадність радянського керівництва породила бажання самозахисту. Інстинкт самозахисту, помножений на усвідомлення власних сил і власного потенціалу, власної історії і перспектив дня завтрашнього, призвів до проголошення Незалежності.
Другий момент. Чорнобиль став фактором глобальних змін в світовому масштабі. Це – не просто слова. Правда полягає в тому, що саме Чорнобиль підштовхнув світових лідерів до усвідомлення тієї небезпеки, яку несе в собі ядерна зброя.
Не випадково 1986 рік – це не лише рік Чорнобиля. Це й рік Женевського процесу, який започаткував процес роззброєння в світовому масштабі. Керівники СРСР і США домовилися про поступове скорочення ядерного потенціалу.
Протягом наступних п’яти років розвалився Радянський Союз, трансформувалися деякі військово-політичні блоки, зміцнів Європейський Союз, виникли нові незалежні держави. Отримали старт нові економічні процеси.
Світ був наляканий Чорнобилем. У перші роки незалежності слова «Україна» і «Чорнобиль» сприймалися як синоніми. І Україні було потрібно докласти чимало зусиль для того, щоби довести світу: ми – це не лише Чорнобиль. Це і Помаранчева революція з задекларованими нею демократичними принципами. Це і флагман політичних процесів у Східній Європі. Це і економічний потенціал. Це і спортивні досягнення. Це і самобутня культура.
Третій фактор. Чорнобиль став своєрідним пам’ятником людській помилці. Саме помилка – наслідок людського фактору — спричинилася до аварії на атомній електростанції. Помилка керівництва країни спричинилася до важких наслідків для сотень тисяч мирних громадян. Помилка радянського керівництва (а можливо, і злочинна халатність) призвела до виведення дітей на першотравневу демонстрацію.
Чорнобиль є нагадуванням про постійну відповідальність влади перед своїми громадянами і про відповідальність кожного громадянина перед своїм народом.
Сьогодні, в дні політичних баталій і тотальної безвідповідальності політиків, Чорнобиль має нагадати про те, що в Україні може виникнути велетенська кількість інших «чорнобилів» — і не обов’язково з радіаційним фоном, з енергетичною складовою.
Сьогодні «чорнобилем» може стати парламент. «Чорнобилем» може стати будь-який регіон країни. «Чорнобилем» може стати будь-який сектор української економіки.
Оскільки за своїм руйнівним потенціалом і за впливом на суспільство, яке балансує на краю стабільності, будь-який фактор дестабілізації може зрівнятися з Чорнобильською АЕС зразка 1986 року. Помилки будь-кого з осіб, відповідальних за долю країни, досить, щоби сталася велетенська катастрофа – зі своїми політичними і геополітичними наслідками.
Чорнобиль має стати нагадуванням усім про те, що людський фактор в історії відіграє надзвичайно велику вагу. І про те, що іноді за помилку однієї людини розплачуються сотні і тисячі інших, невинних людей.
Четвертий фактор. Чорнобиль є тестом на нашу громадянську зрілість. В кризових умовах, в умовах напруженого пошуку виходу з політичної та економічної кризи, ми не маємо права на три речі.
По-перше, на скорочення видатків на фінансування «чорнобильських» програм.
По-друге, нехтувати розробкою і впровадженням систем додаткової безпеки на атомних електростанціях і на об’єктах підвищеного ризику.
По-третє, на скорочення соціальних видатків і компенсацій для ветеранів Чорнобиля.
Минулого року зусиллями Уряду вдалося втілити ряд надзвичайно важливих програм, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи та на покращання радіаційного фону в зоні лиха.
Сьогодні неможливо уявити, що всі ці заходи були б можливими без достатнього фінансування з боку держави. В нинішніх – кризових – умовах ми не маємо права скорочувати Чорнобильські програми, бо від них залежить наше майбутнє, безпека держави і майбутнє наших нащадків.
Громадянська свідомість вимагає від наших політиків зваженого підходу до проблем Чорнобиля. Громадянська позиція простих українців – належної шани і розуміння проблем ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Важко читати дані соціологічних досліджень, згідно з якими лише 21% наших співгромадян вважають за доцільне в кризових умовах підтримувати матеріально ветеранів-чорнобильців.
А особливо враховуючи той факт, що приблизно з таким же «піїтетом» наші громадяни ставляться і до ветеранів війни та праці… Чи не є це свідченням черствості і байдужості, які проявляються в наше прагматичне століття до тих, хто не шкодував свого життя для захисту мільйонів інших життів?
П’ятий момент. Чорнобиль є потужним цивілізаційним фактором. Фактично виникла нова східноєвропейська ідентичність. Ідентичність громадян, що формувалися під впливом страху щодо можливості повторення техногенних катастроф.
Як показують дослідження вчених, до цієї групи належать українці, поляки, білоруси, мешканці країн Балтії. Вони найбільше бояться не війн чи терористичних актів, а саме техногенних катастроф типу Чорнобиля.
І саме ці країни в майбутньому можуть виробити спільне бачення розвитку для регіону, спільну цивілізаційну основу, базовану на розробці і впровадженні нових систем безпеки, пропозицій для гіпертехнократичного суспільства.
Чорнобиль залишається частиною нашої історії. Трагічною частиною. Але закони історії такі, що людство не може вічно оплакувати своє минуле. Воно мусить брати уроки з трагедій, аби не повторювати їх у майбутньому. І мусить виховувати прийдешні покоління на героїці поколінь минулих.
Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Ми вистояли в часи Чорнобильської катастрофи. Ми долаємо наслідки аварії. Ми стали сильнішими. Ми можемо тверезо усвідомлювати своє минуле, аби з упевненістю дивитися в майбутнє. Час може лікувати від усього, але не від пам’яті. Пам’ять – головний запобіжник, головний гарант того, що трагедії не повторяться у майбутньому. І дуже хотілося б, аби історія нас бодай чомусь, а таки вчила.

Майстер виробничого навчання НКП м. Куп’янськ О.Ковшар.

Деякі поради та рекомендації щодо домашнього комп’ютера

Недавні дослідження показали, що у дітей, що грають  в комп’ютерні ігри, можуть відбуватися хронічні зміни в розвитку головного мозку. Японські учені виявили, що комп’ютерні ігри стимулюють лише ті ділянки  головного мозку, які відповідають за зір і рух і не допомагають розвитку інших важливих його областей. Особливо турбує учених те, що у деяких дітей, які проводять довгі години за комп’ютерними іграми, не розвиваються лобові долі – ділянки, відповідальні за поведінку, тренування пам’яті, емоції і навчання, які повинні розвиватися до зрілого віку.

21-е століття – час інформаційних технологій. Все більше людей на планеті мають комп’ютери вдома. Багато, хто так і працює, саме вдома – це тепер має, навіть, окрему назву: “телеробота”,  і щодо неї прийняті окремі Директиви Європейського Союзу з питань охорони праці.
Домашній комп’ютер одночасно є і сімейним консультантом, улюбленцем, дитячою іграшкою. Ми та наші діти знаходимося біля комп’ютера багато годин. І ми, безперечно, хочемо, щоб від комп’ютера була одна користь та розвага. І часто, навіть, не хочемо чути чи знати, що цей прилад, ці програми, ці ігри несуть у собі і якусь небезпеку.

Які ж небезпеки чекають на сім’ю, що має домашній комп’ютер?
Ось найголовніші фактори ризику для здоров’я людини, особливо дитини, від застосування комп’ютерів:
- Комп’ютерні випромінювання;
- якість зображення на екрані;
- робоча поза користувача;
- оформлення та освітлення приміщення;
- кількість часу, що дитина проводить за комп’ютером;
- стреси, що виникають у зв’язку зі специфікою застосування комп’ютерів.
Всесвітня Організація Охорони здоров’я зафіксувала деякі напрямки аналізу стану здоров’я користувачів та можливих його порушень:
- захворювання очей та зорові порушення;
- порушення кістково-м’язової системи;
- порушення, пов’язані зі стресом;
- захворювання шкіри;
- несприятливі впливи на вагітність.

Це фактори, які пов’язані з якістю самого обладнання та ергономічністю (комфортністю) робочого місця користувача.

Наступне –  психологічні фактори ризику, що пов’язані з якістю та змістом  тих програм, які використовує користувач, зокрема дитина:

- вплив особливостей діяльності дитини за комп’ютером та часу, що вона витрачає на комп’ютерні ігри, на розвиток її мозку та психіки;
- вплив змісту та динаміки комп’ютерних ігор на агресивність поведінки дитини;
- вплив особливостей комп’ютерних ігор та перебування в Інтернеті на формування кіберзалежності;
- можливий вплив змісту агресивних та насильницьких комп’ютерних ігор на формування у підсвідомості дитини поняття про штучність смерті і, як наслідок, впевненності у відновленні людини (по аналогії з відновленням вбитого об’єкту у комп’ютерній грі),  яку підліток вбиває у реальному житті;
- зміна цінностей та комунікативних зв’язків дитини під впливом Інтернет подорожей та Інтернет спілкування, що веде до розриву чи суттєвої зміни родинних та дружніх зв’язків;
- сінергічний вплив особливостей динаміки діяльності, зображення на екрані, часу перебування у кіберпросторі на показники уваги та пам’яті дитини тощо.
Що ж нам робити? Чи є все вищезазначене безнадійно шкідливим та загрозливим?
Ні, і ще раз ні!
Все, чим ми з вами  користуємося, вимагає оволодіння відповідною культурою використання.
Деякі поради та рекомендації щодо домашнього комп’ютера

I. Купівля комп’ютера

I.1. Купуючи домашній комп’ютер, обов’язково треба визначити, для вирішення яких завдань він купується. Наприклад, професіоналу, що працює з графічною інформацією, треба звернути увагу на відеопам’ять, а тому, хто інтенсивно працює з текстами, електронними таблицями, потрібен комп’ютер великої продуктивності. Комп’ютерні ігри теж задають свої вимоги.

I.2. Домашній комп’ютер повинен мати високу якість. Це  не тільки термін гарантії та якість сервісу. Насамперед, це якість  монітора: рівень випромінювань,  якість зображення (стабільність та чіткість зображення, відсутність здригання символів, показники яскравості та контрасту зображення, розміри знаків та символів тощо. Сучасні комп’ютерні монітори на задній панелі повинні мати позначки, що вони відповідають вимогам стандартів ISO 9241, ч. 3 та MPR II.

I.3. Кольори корпусу монітора, процесора та клавіатури повинні бути однакового світлого кольору, не блискучими.

II. Обладнання комп’ютерного робочого місця

II.1. Комп’ютерні меблі

Не рекомендується встановлювати комп’ютери на звичайні побутові столи. Рекомендується придбати спеціальний стіл та стілець.

Вимоги до стола
Для дорослих рекомендується, щоб висота робочої поверхні стола мала 710-740 мм.
Коли комп’ютером будуть користуватися люди різного зросту (чоловік, жінка, підліток, дитина), рекомендується мати можливість регулювати висоту робочої поверхні від 655 мм до 740 мм.
Важливим  є мати простір для ніг користувача: висота – не менш 600мм, ширина – не менш 600 мм, глибина на рівні коліна – не менш 400 мм, на рівні підлоги – не менш 600 мм.
Робоча поверхня стола повинна бути  світлого кольору, близького до кольору комп’ютера, матовою, неблискучою.
Вимоги до стільця
Рекомендується мати на комп’ютерному робочому місці спеціальний стілець, що може:
- змінювати свою висоту;
- в якому є можливість регулювати уклін опори для спини (від 0 градусів до 20 градусів);
- який може повертатися;
- має опору для ліктів.
Непогано ще мати підставку для ніг.

Висоту стільця треба підбирати таким чином, щоб забезпечити перпендикулярність лінії зору користувача.

Вимоги до розміщення пристроїв на робочому місці
Рекомендується, щоб монітор був розташований не менш, ніж на відстані 500 мм від очей, взагалі, від тіла людини. Як вважають фахівці, на відстані 500 мм від екрану рівень комп’ютерних випромінювань стає набагато нижчим, практично безпечним для організму людини.
Важливо, щоб відстані від очей до монітора,  клавіатури та документів чи книжки були  однаковими, рекомендується рівними 500 мм.
На робочій поверхні стола обов’язково потрібно мати простір для відпочинку долонь.
Вимоги до приміщення
В полі зору користувача не повинно бути яскравих зображень (плакатів, календарів), стіни приміщення бажано пофарбувати матовою світлою фарбою чи обклеїти відповідними шпалерами.
Робоче місце рекомендується розташувати таким чином, щоб  поряд з боковою чи задньою стінкою монітора не було місць,  де довгий час може проводити хтось з членів сім’ї, особливо діти. Ці частини монітора випромінюють значно більше, ніж екран. Тому відстань від них – не менш, ніж 1,5 м.  Це стосується і ліжка дитини, розташованого в іншій кімнаті.
Завішувати вікна в кімнаті, де використовується комп’ютер, рекомендується світлими однотонними  матовими шторами.
Монітор треба так розташувати, щоб користувач не “впирався” очима у вікно чи джерело освітлення, бо це викликає перенапруження зорової системи і веде до зорової перевтоми.
Режим використання комп’ютера
Що  стосується дорослих, то їм рекомендується  робити перерви кожні 50 хвилин на 10 хвилин, працювати  з комп’ютером не більш, ніж 4 години на добу. У разі необхідності працювати більше часу треба оволодіти спеціальною культурою планування свого робочого часу та відпочинку.
Не рекомендується використовувати комп’ютери вагітним жінкам.
Щодо дітей, то тут норми набагато жорсткіші.
Як відмічає  кандидат медичних наук Н.С.Полька, динамічне протягом 4-х років комплексне вивчення впливу роботи з комп’ютером на учнів початкових класів, дозволило встановити, що функціональний стан центральної нервової системи, зорового аналізатора, загальне та розумове втомлення  дітей під час роботи з комп’ютером дозволяє дати наступні рекомендації:
- дітям 6-річного віку працювати 10-12 хвилин;
- 7-8 –річного – 15 хвилин;
- 9-10 –річного – до 20 хвилин, не більше 4-х разів на тиждень.

Добре розуміючи, наскільки важко у сучасних умовах додержуватись таких норм, зважимо на те, що за цими нормами стоять серйозні дослідження, і такої ж думки додержуються і фахівці в інших країнах, зокрема, в Канаді.

Є, над чим подумати, шановні, батьки. Ми не зупинимо прогрес. Ми приречені на широке використання комп’ютерних технологій. Оволодіння культурою їх використання допоможе нам не тільки одержати користь та насолоду від перебування у просторі інформаційних технологій, а й зберегти своє здоров’я і здоров’я наших дітей!

Майстер виробничого навчання НКП м. Куп’янськ А.Кащей.