28.04.2018

Чисто там, де не смітять

Чисто там, де не смітять

№17, 26 апреля 2018г.

Нещодавно до редакії “Франта” зателефонувала жінка – мешканка Ківшарівки. Вона з обуренням розповіла, що неподалік будинку, в якому вона мешкає, невідомі “добродії” накидали чималі купи сміття та всякого побутового непотребу. І це в місці, не призначеному для цього. Редакція взяла до уваги цей тривожний сигнал.
Так, неподалік багатоповерхівок №31 та 32, через дорогу, на низинних і заболочених ділянках бачимо випалені ділянки торішньої трави-сухостою, очерету і, добряче-таки обвуглені знизу, стовбури гігантських вільхових дерев. Знайшли ми і те місце з купою сміття, про яке з тривогою повідомляла наша читачка. Чому так безвідпо-відально і безглуздо вчинила при цьому людина, сказати важко. Як кажуть у народі, не головою думав, а… А неподалік густою стіною тягнеться вздовж селища вільховий ліс, який ніби опікує, охороняє населений пункт. А в самому низинному місці цього лісу тече, в’ється змійкою, невеличка річка-потічок. Вода в ній біжить чиста-пречиста. На її звивистому шляху багато перепон. Це скупчення сміття, гілля, трави, гнилля, побутового непотребу. Ще зовсім недавно, коли річка виходила зі своїх берегів, бурхливим потоком води були винесені і викинуті на береги цілі купи сміття.
А зовсім поряд, за декілька десятків метрів, через річку перекинутий металевий місточок. Навіть є тут поруччя. Стою, тримаючись за них і дивлюся-любуюся, як біжить-жебонить вода у руслі.
Спробую пробратися за течією її занехаяними берегами. З часом натрапляю на декілька, уже менших, дерев’яних місточків. Чиїсь майстерні і дбайливі руки їх змайстрували. Будувалися вони для людських потреб. Адже в цих низинних місцях на берегах річки ми бачимо силу-силенну, розроблених місцевими жителями, земельних ділянок-городів. Тут є чимало змайстрованих куренів, наметів, будок.
– Це наш ківшарівський “райський куточок”, – сміючись, розповідає пенсіонер-ківшарянин. – Тут ми вирощуємо всяку-всячину: картоплю, буряки, моркву, огірки, зелень і т.ін.
Сьогодні для ківшарян це підмога для прожитку. Та й ці земельні ділянки знаходяться впритул до багатоповер-хівок (їх роз’єднує лише об’їзна дорога-асфальтівка).
Але скільки тут, вздовж дороги, під деревамі і кущами знаходиться звалищ-смітників!
– Не боїмося ми, люди, ані сорому, ані гріха, – сердито зауважує моя нова співрозмовниця – жінка-пенсіонерка, що працює з лопатою на своїй грядці-ділянці. – Рано чи пізно за свої згубні вчинки по відношенню до матінки-природи кожному з нас, грішників, доведеться відповідати. Або ж гріх ляже на нащадків. Варварське ставлення людини до Природи – творіння Всевишнього – то великий гріх, схаменімося, доки не пізно, – підкреслює співрозмовниця.
Вільховий ліс стоїть густою довгою смугою-стіною. Стрункі високі вільхові стовбури тягнуться доверху, до піднебесся. А сама природа-матінка то тут, то там милує наш зір і веселить душу численними скупченнями квітів рослин весняного первоцвіту. А повітря тут чисте-пречисте, прохолодне – вдихається легко на повні груди. Дуже хотілося б, щоби хоч раз на рік відповідальні можновладці організовували та запроваджували заходи по наведенню порядку в цих лісових масивах. А людей, які не хочуть або не можуть примножувати багатства природи та оберігати її, прохаємо: хоч не губіть її!
Однак, заради правди і оптимізму зазначимо, що серед великого загалу ківшарян більшість людей – патріоти свого селища. Це люди, котрі дбають про добробут і красу Ківшарівки. В цьому ми переконалися на багатьох конкретних прикладах, провівши пішохідну екскурсію.
Місцевий Палац Культури – це еталон чистоти і зразкового порядку в селищі. Незважаючи на те, що тут щоденно бувають десятки і сотні ківшарян різного віку, навкруги бачимо ідеальний порядок. Десятки дерев обкопані, стовбури їх побілені. Клумби і квітники прибрані, доглянуті, приведені в зразковий порядок. Біля пам’ятника В.І.Кошелєву чисто, охайно, висаджені квіти, кущі, декоративні саджанці. Наяву переконуємося, що Палац Культури – це справжнє вогнище культури.
Відзначається чистотою і порядком вся велика територія місцевої лікарні. Жодної людини-курця не території цього медзакладу не побачиш. Курці виходять за межі території і тільки там димлять цигарками. Інакше будуть суворо покарані адміністрацією.
Подібне можна говорити і про професійно-освітній місцевий заклад – ВПТУ-27. Тут здобуває профтехосвіту багато молоді Куп’янщини. На території цього закладу куріння також заборонено. Натомість, культура, чистота і порядок тут підтримуються на самому високому рівні. Радує зір людей і по-господарськи прибрана територія біля пам’ятника-літака при в’їзді в Ківшарівку. І сам пам’ятник перебуває завжди в ідеальному стані.
Приємно ми були вражені зразковим порядком, привабливими клумбами-квітниками, доглянутими декоративними деревами, побувавши біля фізкультурно-оздоровчого комплексу місцевого стадіону. Спорт, здоров’я, культура тут злилися воєдино. Саме тому на всіх спортивно-культурних заходах, що проводяться тут, трибуни стадіону переповнені людьми різного віку.
Радує око перехожих чистота і порядок на клумбах, квітниках та біля під’їздів багатоповерхівки №59. Завжди підтримується в чистоті і охайності передбудинкова територія житлового будинку №63. Тут на численних лавках щодня сидять-відпочивають ківшаряни.
17-18 квітня мешканці будинку №69 організованою громадою вийшли привести в порядок клумби, обкопали посаджені дерева, побілили їх стовбури, пофарбували лавки та складові дитячого майданчику.
Прикладів аналогічних по Ківшарівці можна наводити ще дуже багато. І це нас радує.
Можливо, прочитавши ці рядки, мешканці будинку №71 і собі візьмуться за наведення чистоти і порядку біля своєї дев’ятиповерхівки. Бо з тильної сторони цього будинку недопалками густо встелено велику територію. Їх тут тисячі чи, мабуть, десятки тисяч. Складається таке враження, що тут роками не прибиралася прибудинкова територія.
А біля одного з під’їздів житлового будинку №64 побачили нещодавно вщент спалену новеньку лавочку. Лишилися від неї лише одні “ріжки та ніжки”, як від того козлика у казці.
Теплий сонячний весняний день добігає кінця. Вдруге за день стою на металевому місточку з поруччями. Любуюсь навколишнім середовищем. Лине жеботіння річечки-струмка, а на березі – трави, а на травах – квіти, а неподалік – дерева, дерева, дерева, які ховають нас від спеки у своїх затінках…

Я.Місцевий