08.05.2018

Страшне то слово – війна

Страшне то слово – війна

№19, 10 мая 2018г.

“Страшне то слово –війна”, – оповідає нам співанка. Коли фашисти злетілися чорними воронами на нашу землю, то загарбників усі наші чоловіки пішли із рідної землі виганяти. Багато хто з них загинув від ворожої кулі, а діти чекали тата, виглядали листоношу – чи немає від нього листа…

Стоять дітки коло брами, татка виглядають,
Бо казав їм, що вернеться, то вони й чекають.
Бо казав їм, що вернеться, та ще і швиденько,
Повірили в обіцянки діточки маленькі.
Повірили в обіцянки та й татка чекають,
А за нього в чистім полі лиш ворони знають…

Якщо ви зумієте розучити співанки про війну, ті співанки, які співали ще наші прабабусі (їх журливу мелодію можете віднайти у своєму серці), то ви немов доєднаєтеся до їх муки, горя, а значить, зрозумієте, що зробила з їх душами війна. Тяжко дорогу людину з війни чекати, а ще тяжче, коли вона не повертається додому ніколи.

Стоїть мамка на порозі та й гіркенько плаче,
Летить ворон з дальніх сторон та й весело кряче.
– Вороночку, вороночку, високо літаєш,
Скажи мені, де синочок, бо ти добре знаєш.
– Ой, я видів твого сина, його добре знав,
Я три рази з його тіла на день обід мав.
Було б, мамко, не родити, то би не плакала,
Не одного твого сина чорна куля взяла…