12.05.2018

Хліб – всьому голова

Хліб – всьому голова

№19, 10 мая 2018г.

Хліб для наших пращурів мав надзвичайно велике значення. Його колись випікали тільки круглим, як сонце, бо хліб і сонце – це ті два крила, на яких тримається людське життя.
Хліб випікався вдома, у великій розлогій печі, раз на тиждень, в суботу. Кожному члену родини призначалося по одній іменній хлібині. По хлібу старалися передбачити долю новонароджених, молодих тощо. Хлібом супроводжували дитину до церкви на її охрещення.
Хлібом благословляли з дому молоду – на достаток та багатство. Хлібом проводжали в останню путь, щоби ним благодать для душі померлого у господа отримати.
І все це супроводжувалося словом, то хліб і оповивався приповідками, легендами, піснями, повір’ями…
Якщо першу хлібину з нового врожаю не подаруєш – злидні тебе будуть їсти. Якщо крихту, яка упала, не піднімеш, поцілувавши і поклавши до рота, – помреш наглою смертю…
Хліб для хрестин, весіль та інших обрядів пекла найстарша жінка роду з незаплямованим сумлінням – на чистоту, на мудрість, на довгий вік.
Коли мати виймала свіжі буханці із печі, дітвора бігла до лави, на яку викладали це добро, хліб цілувати: “Не хлібчики цілуємо, а Боженьку у руку”, – проказували при тім. Скориночка давалася корівці за молочко: “Бозя тобі дала за то, що ти нас годувала”. Скориночка давалася і псові за то, що дім сторожив. Скориночка голубам кришилася – на благу вість. Аж тоді можна було і самим хлібчика до рота нести, насолоджуючись запашним духм’янцем.
Жінка, що чекала дитину, притуливши до лона хлібець, виводила ним по лону цифру вісім, щоб щасливо з’явилася дитинка на світ. Хліб виносили на хрест, що обов’язково квітчав роздоріжжя (тепер такі хрести бачимо і на Куп’янщині) – може, згодиться подорожньому чи птахи господні розклюють… Хліб відносили вдовам, сиротам, щоб повнилась хлібом хата.

О.Рибальченко