01.09.2018

Корупція таки безсмертна?

Корупція таки безсмертна?

№35, 30 августа 2018г.

Скажи мені, з чим ти прийшов, і я скажу тобі, з чим ти підеш (В’ячеслав Чернишов)

Про рівень корупції в Україні знають вже в усьому світі. І цей рівень досяг лавиноподібної форми, що стрімко накриває всі сфери життєдіяльності наших громадян. Якщо в 2007р. наша держава за рівнем корупції знаходилася на 118-му місці у світі серед 179 країн, у 2012р. міжнародна аудиторська компанія її включила вже до трійки найкорумпованіших країн світу разом з Колумбією та Бразилією, то у квітні 2017р. вона була названа лідером по корупції серед 41-ї досліджуваної країни світу. Початок корупції в Україні було покладено процесами формування авторитарно-олігархічної влади, яка вийшла з лав компартійної номенклатури часів СРСР і нині набула триєдиної форми – капітал, кримінал, політика. На жаль, населення з корупцією та хабарництвом не просто змирилося, а вже сприймає їх як нормальне явище. Найбільш корумпованими сферами є правоохоронна система, охорона здоров’я та система освіти.
За гроші нині в Україні можна купити диплом, наукову ступінь, державні нагороди, керівні посади, місце у виборчих списках, військові та спеціальні звання, звільнення від кримінальної відповідальності і ще багато-багато дечого. Коротше кажучи, на все те, на що є попит, завжди є відповідна пропозиція. Справа лише в сумі грошей. Кажуть, що у нас навіть в уряді та Верховній Раді є високопосадовці з купленими, тобто, недійсними дипломами та вченими званнями. І ще півбіди, коли хтось придбає диплом бухгалтера, агронома чи посвідчення слюсаря-сантехніка. А от коли диплом лікаря або посвідчення водія, то це вже смертельно небезпечно не для володаря липового диплому чи посвідчення, а для інших. Боротися з корупцією в Україні небезпечно і щодалі, то все небезпечніше. Тільки не для корупціонерів, а для тих, хто наважується боротися з ними. Для відчайдухів-безумців завжди можна знайти привід, щоб, щонайменше, звільнити з роботи. Або підкинути наркотики чи зброю і засадити до в’язниці, побити, скалічити і навіть убити. Показовий у цьому приклад нашого колишнього земляка-куп’янчанина, капітана далекого плавання Олега Грігорова, який працював у Маріуполі регіональним директором Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків. Він мав чи то необережність, чи то наївність викрити корупційні канали незаконного збагачення в системі Міністерства інфраструктури України (МІУ). А справа в тім, що в цьому солідному відомстві, очолюваному Міністром інфраструктури Володимиром Омеляном, липових дипломів у командного складу, в т.ч. капітанів дальнього плавання, також, хоч греблю гати. Як можна допускати людину з липовим дипломом про закінчення вищого морського училища, якого він і не бачив, до керування не якимось там моторним човном (хоч і на це необхідно мати права), а морським судном, яке борознить моря і океани? Виявляється, можна. Плати гроші по встановленій самими ж корупціонерами таксі і ти – капітан дальнього плавання! І навіть після того, як з відповідного вишу надійшло офіційне підтвердження того, що такий «моряк» у них ніколи не навчався, навіть після того, як перевіркою МІУ було виявлено 9 чоловік з липовими дипломами, ці люди продовжують працювати у командному складі морських суден! І нікого не бентежить, що це може призвести до катастрофи на морі з тяжкими наслідками для екіпажу, пасажирів, вантажу, судновласника, морського середовища і, зрештою, для престижу України як морської держави. Адже Міжнародна Морська організація (ІМО) може включити нашу державу до так званого «чорного списку»! Втім, липові дипломи це лише один з каналів незаконного збагачення в системі МІУ.
Олег Анатолійович, який після закінчення Одеського вищого інженерного морського училища, віддавши морському флоту багато років свого життя в т.ч. і капітаном далекого плавання, не міг байдуже дивитися на те, як буквально на його очах нищиться морський флот нашої держави. Про всі корупційні схеми в системі МІУ він звернувся до глави Уряду В.Гройсмана, оскільки шляхи цієї відпрацьованої схеми вели наверх аж до заступника міністра. З Кабміну його звернення направили до Національної поліції та до МІУ, про незаконні дії якого він повідомляв. З поліції ж його звернення відфутболили до Уповноваженої ВРУ з прав людини. А з МІУ, яке само «перевірило» свої зловживання та бездіяльність, йому надійшла відписка в стилі бюрократизму глибокого застою брежнєвської епохи. Звичайно ж, факти «не підтвердилися», а самого О.Грігорова дуже швидко звільнили з роботи. І при цьому так поспішали, що допустили цілу низку кричущих порушень трудового законодавства. Своє незаконне звільнення Олег Анатолійович оскаржив до суду з вимогою поновлення його на роботі. До речі, це вже друге його звільнення. Перше також було помстою за його принципову державницьку позицію. Більше півроку він судився і суд таки поновив його на роботі. А за вимушений прогул йому повністю виплатили зарплату. А ще раніше у його роботі був випадок, коли міліція намагалася сфабрикувати проти нього кримінальну справу за хабарництво. Але жінка-провокатор, яку послали з завданням підсунути йому долари, спрацювала настільки грубо і непрофесійно, що від цієї затії довелося відмовитися і її більше не повторювали. Будемо сподіватися, що і цього разу суд винесе справедливе рішення і Олег Анатолійович знову повернеться на свою посаду. Про це ми обов’язково повідомимо наших читачів. Та чи вистачить у нього сил і терпіння надалі продовжувати праведну боротьбу з корупціонерами. Будемо також сподіватися, що вистачить, якщо матиме підтримку і допомогу небайдужих людей. Невже ж змиримося з тим, що корупція в Україні безсмертна і непереможна?

Олександр ЗУБАР,
член Національної Спілки журналістів України

На фото: Олег Грігоров з донькою