22.09.2018

Риб’яча історія

Риб’яча історія

№38, 20 сентября 2018г.

Декілька днів тому, побувавши на базарі в Куп’янську-Вузловому, купив чималу щуку. Серед півдесятка таких рибин, котрі продавалися, я вибрав рибину середніх розмірів. Продавець-рибалка вкинув її в целофанову торбинку і зважив динамометром (кантером). Рибина у вазі затягла на 1 кг 100г. Заплативши за покупку 35 грн. і подякувавши продавцеві, пішов далі по ринку скуплятися.
Приїхав з базару додому, почистив і розібрав щуку, а риб’ячу голову і потрохи, дружина загадала винести на вулицю бездомним котикам. Коли складав відходи, то у нижній щелепі риб’ячої голови заприметив рибальський гачок, на якийсь колись, мабуть, попалася щука, обірвавши його з вудки. Він уже дещо вріс в нижню щелепу рибини і там “причаївся”.
Довелося металевий крючок-гачок вирізати із щучої щелепи аби на нього знову не попався ще й котрийсь із бездомних котиків.
Про цей рідкісний і дещо незвичайний випадок розповів знайомому сосідові-рибальці. Він вислухав мою розповідь, а потім усміхаючись іронічно виказав, що зараз із різними гачками-крючками, шпильками-заколками, протиканими в носі, губах, бровах, вухах і т.п. ходить і наша молодь. От тільки проблема посягає в тому, хто з кого тут бере приклад: риба в людей чи навпаки…

К.Сашин