22.12.2018

Космічні подружжя

Космічні подружжя

№48, 20 декабря 2018г.

14 червня 1963 року в Радянському Союзі було здійснено запуск на околоземну орбіту космічного корабля «Восток-5», пілотованого льотчиком-космонавтом Валерієм Биковським. А через два дні вслід за ним було виведено на орбіту ще один космічний корабель «Восток-6» з першою у світі жінкою-космонавтом Валентиною Терешковою. В космічному польоті вона пробула 3 доби, яких їй вистачило, щоб стати всесвітньо відомою і однією з найпопулярніших жінок світу.
В радянських засобах масової інформації бадьоро повідомлялося, що космічний політ з першою у світі жінкою-космонавтом пройшов успішно. Але, як розповідав через майже 40 років по тому спеціаліст з післяполітної адаптації космонавтів, доктор медичних наук Віталій Волович, цей політ Валентині дався надзвичайно тяжко. Через різке погіршення її самопочуття, не вдалося виконати всю програму польоту, а із спускного апарату Валентину діставали практично в непритомному стані. Після польоту вона приходила до тями понад два тижні, а повністю відновилася лише через місяць. Виявилося, що всепроникаючі космічні промені руйнують кальцій в кістках людини, причому у жінок цей процес проходить більш інтенсивно. Тому поки в організмі Терешкової кількість кальцію не відновилася до норми, вона перебувала під постійною загрозою випадкового перелому кісток. Валентина Володимирівна в СРСР була космонавтом №6, у світі — №10, а ще вона була незаміжня.
Окрім неї серед радянських космонавтів неодруженим був лише космонавт №3 Андріан Ніколаєв. Щоправда з дитинства і до закінчення школи у нього було прізвище Григорьєв. Адже у чувашів прізвище дитині давалося за іменем батька. Але згодом він став носити прізвище батька Григорія Миколайовича Ніколаєва і також став Ніколаєвим.Кому з державного керівництва СРСР першому прийшла ідея організувати неодруженим Ніколаєву і Терешковій «космічне весілля» так і залишилося таємницею. Але достовірно відомо, що цим питанням займався особисто глава СРСР Микита Хрущов. Адже таке весілля мало не лише ідеологічне значення, а й було б цінним науковим експериментом. Той же Віталій Волович розповідав, що науковців-медиків дуже хвилювало питання потомства у тих, хто побував у космосі і як впливає космічний політ на дітородні функції людського організму. До цього в СРСР такі досліди проводилися з собаками, які побували в космосі. І результати цих дослідів були невтішні. Цуценята у цих собак народжувалися або відразу мертвими, або помирали впродовж двох місяців. А тут трапилася така нагода – пара неодружених космонавтів. Адже всі інші космонавти – Гагарін, Тітов, Попович і Биковський були одруженими. Тому хтось вирішив, що сам Бог велів їх поєднати. Щоправда, всі, хто особисто знав і Ніколаєва і Терешкову, в один голос стверджують, що до польоту в космос Терешкової, стосунки між ними були суто товариськими і не більше.
Про якесь кохання там і мови не могло бути. Але радянські ЗМІ (напевно ж за завданням) почали роздмухувати тему кохання «зоряної пари», підготовлюючи суспільство до недалекого «космічного весілля». І воно сталося 3 листопада 1963 року в Будинку прийомів на Ленінських горах з прямо таки королівським розмахом. Серед багатьох найвищих посадових осіб держави в т.ч. самого М.С.Хрущова з дружиною,
Андріянова мати Ганна Олексіївна, колишня доярка та Валентинина – Олена Федорівна, колишня текстильниця, своєю простотою виглядали майже білими воронами. Багаті столи, тости, подарунки, побажання.
Коли ж Микита Сергійович побажав молодятам якомога швидше «завести першу космічну дитину», тим стало не до жартів. Адже вони, знаючи про експерименти з собаками, чудово розуміли чим це може обернутися для них. Але діватися було нікуди. В ті часи, якщо партія наказувала: «Надо!», відповідь могла бути тільки «Єсть!»
Після кількох місяців відпочинку в пансіонатах Міноборони, Валентина Ніколаєва-Терешкова завагітніла. Як згадував Віталій Волович, вагітність і самі пологи у Валентини були дуже складними.
Протягом всього періоду вагітності вона перебувала під постійним наглядом лікарів. Але на щастя космічного подружжя, донька, яку вони назвали Альонкою, народилася 8 червня 1964 року хоч і кволою, але без патологій, окрім незначної косоокості, яку згодом вдалося виправити. На народження Альонки харківський композитор і виконавець Борис Михайловський створив пісню «Підростай, Альонушка», в якій були слова: «Подрастай, Аленушка, чтоб дорогой маминой и тебе отправиться в дальний свой полет» . Альонушка давно вже виросла, причому здоровою, але дорогою батьків не пішла. Вона закінчила медінститут, двічі одружилася і народила своїм батькам від кожного чоловіка по онуку. У неї все добре. А от у її батьків родинне життя не склалося з самого початку. Юрій Сізов, який понад 20 років пропрацював шеф-кухарем військового санаторію, де відпочивали найвищі військові чини та космонавти, розповідав, що Валентина і Андріан були зовсім несумісною парою, навіть в санаторії вони відпочивали нарізно і майже не контактували. Валентина на човні з вудкою виходила в море і там усамітнювалася в глибокій задумі, навіть не звертаючи уваги на поплавок. А Андріян, прихопивши кілька пляшок вірменського коньяку та закуску, полюбляв виходити в ліс з друзями в т.ч. з Юрієм Сізовим. При цьому, за свідченням Сізова, Андріян у випивці був дуже міцний і навіть після випитих двох пляшок, не п’янів. Всім було видно, що цей «космічний шлюб» — висить тяжким тягарем і на Валентині, і на Андріянові, тому він рано чи пізно, але неминуче розпадеться. Відомо це було і партійному та державному керівництву СРСР. Особисто Л.Брежнєв докладав чимало зусиль, щоб утримати подружжя від розлучення. Але в 1983 році, коли Альоні вже виповнилося 18 років, вони все ж розлучилися. Невдовзі Валентина одружилася з генерал-майором медичної служби Юрієм Шапошниковим, з яким прожила у злагоді до самої його смерті в 1999 році. Валентина Володимирівна жива і здорова донині, займається громадською і політичною діяльністю. Вона перша жінка-генерал в російській армії. Звання генерал-майора їй присвоїли при виході у відставку. Також вона депутат Держдуми Росії, де голосувала за анексію Криму, застосування збройних сил Росії в Криму та Сирії. Голосувала вона і за деякі непопулярні в Росії закони, чим значно підірвала свій авторитет серед населення. Але, якщо інших депутатів від Ярославщини на величезних плакатах, встановлених на залізничному вокзалі Ярославля, відкрито таврують ганьбою, то щодо Терешкової висловлювання дещо толерантніше: «В скафандре не слышу людей». А ще Терешкова вважається однією з найбагатших серед депутатів Держдуми і найбагатшою серед ярославських депутатів. Наприклад, за 2013 рік вона задекларувала грошових доходів 10 172 741 рублів, 2 квартири та земельну ділянку площею 1500 кв.м.
А Андріян так більше і не одружувався. Помер він в 2004 році, похований в його рідному селі Шоршели в Чувашії.
Другою і поки що останньою «орбітальною парою» на пострадянському просторі стали радянський і російський льотчик-космонавт №41, двічі Герой Радянського Союзу підполковник Валерій Рюмін, 1939 р.народження та льотчиця-космонавт РФ, Герой Росії Олена Кондакова, 1957 р.народження. Валерій Рюмін побував у космосі чотири рази. Причому останній політ він здійснив у 58-річному віці і майже 15 років носив титул найстарішого льотчика-космонавта Росії, поки цей титул у нього не «відібрав» Павло Виноградов, який злітав у космос в 59-річному віці. Олена Кондакова здійснила два космічних польоти. У Валерія з Оленою це був другий шлюб. Від першого шлюбу у нього є син і донька. А Олена народила йому доньку.
А в американському загоні астронавтів наразі залишилася також лише одна «космічна пара» – Маргарет Рі Седдон, 1947 р. народження і Роберт Лі Гібсон, 1946 р. народження. Маргарет за фахом лікар, спеціаліст у галузі космічної медицини, вона здійснила три космічних польоти на космічних кораблях серії шаттл.
Її чоловік Роберт побував у космосі п’ять разів також на кораблях серії шаттл. У подружжя четверо дітей.
А от у другої американської «космічної пари» астронавта генерал-майора ВПС США Рональда Майкла Сеги, 1952 р.народження і астронавта Бонні Джинн Данбар, 1949 р.народження, як і у Терешкової з Ніколаєвим, шлюб не витримав випробувань і вони також розлучилися. Рональд здійснив два космічних польоти, а Бонні – п’ять. Дітей у подружжя не було.
Багато розмов точилося ще про одну «космічну пару» з НАСА – американську астронавтку №77, другу у США і четверту у світі жінку, що побувала в космосі, Джудіт (Юдіт) Арлен Резнік, 1949 р.народження і астронавта полковника ВПС США Ричарда Майкла Маллейна, 1945 р.народження, які в серпні 1984 року у складі одного екіпажу з п’яти чоловіків, серед яких був і Ричард, та єдиної жінки, якою була Джудіт, здійснили політ на космічному кораблі «Діскавері». Ричарду і Джудіт приписували не тільки секс в космічному просторі, а й називали їх подружжям, яким вони в дійсності не були. Джудіт походила з київської єврейської родини, яка в 20-ті роки минулого століття емігрувала спочатку до Великобританії, а згодом до США. ЇЇ дід Яків Резнік був різником (ритуальним забійником тварин і птиці) при синагозі, що повністю відповідало його прізвищу. Джудіт, яку по-єврейськи звали Юдіт, в 1970 році, відразу ж після вручення диплома інженера, вступила в шлюб зі своїм однокурсником Майклом Олдаком. Але через 4 роки вони розлучилися, оскільки Майкл своє щастя вбачав у тихому родинному житті і дітях, а Джудіт – в кар’єрі. Більше Джудіт не одружувалася. В 1978 році Джудіт Резнік була прийнята в загін астронавтів НАСА, де пройшла всі випробування і повну програму підготовки до польотів в космос. І такий політ вона здійснила разом з п’ятьма колегами-астронавтами у серпні 1984 року, пробувши на орбіті Землі 6 діб. Вдруге Джудіт стартувала 28 січня 1986 року у складі екіпажу з семи чоловік на космічному кораблі «Челенджер», який вибухнув відразу після старту, а весь екіпаж загинув в полум’ї. Тому могили Джудіт немає. На поминальній молитві в синагозі м.Акрон губернатор штату Огайо сказав: «Вона знала, що буде в космосі, як вдома, і назавжди залишилася у ньому».
В 1988 році іменем Джудіт Арлен Резнік було названо кратер на зворотному боці Місяця. Євреї вважають Джудіт (Юдіт) першим єврейським астронавтом, хоча сама вона за життя заперечувала проти цього титулу. Можливо тому, що, будучи єврейкою за національністю, вона все ж не сповідувала іудейства. А, якщо вдатися до жартів, то можливо і тому, що чула знамениті жартівливі «Куплети про євреїв» відомого барда та виконавця нині поркійного Костянтина Бєляєва, де співається:

Спутник мчится по орбите
С перигея в апогей.
В нем кронштейн висит прибитый –
Первый в космосе еврей…

Ричард Майкл Маллейн здійснив чотири космічних польоти на кораблях класу шаттл. З дружиною Денною Марі Сей у нього троє дітей: сини-близнюки Патрік Джозеф і Емі Мішель та донька Лаура Енн. Звідки ж взялися розмови про його шлюб з Джудіт Арлен Резнік? Мабуть причина цього в тому, що Ричард і Джудіт шість діб перебували в одному космічному кораблі. Хоч і не наодинці, а разом з екіпажем, але, як говориться в одному прислів’ї: «Якщо чоловічій монастир знаходиться напроти жіночого, то навіть, якщо нічого й не трапилося, то все ж таки щось було». Колись в одній телепередачі безапеляційно прозвучала знаменита фраза, що в СРСР сексу немає. А от питання сексу в космосі чомусь вже давно цікавить не тільки вчених-медиків, що само собою зрозуміло, не тільки занадто допитливих обивателів, а й колег-журналістів. І вони вже мабуть настільки допекли Ричарда Маллейна подібними запитаннями, що він в 2008 році видав свою книжку «Верхи на ракетах: обурливі розповіді астронавта шаттла», в якій багато уваги приділив і питанням сексу в космічному просторі. Там він задовольнив цікавість всіх занадто допитливих, що під час космічного польоту ерекція у нього була не просто нормальна, а навіть потужна і тому секс у космосі цілком можливий. А головне він пояснив, що під час спільного космічного польоту з Джудіт Резнік у них сексу не було. Це просто не можливо було б, оскільки на космічному кораблі ніде усамітнитися для цього від інших членів екіпажу. Тому Ричард Маллейн і Джудіт Резнік були просто колегами-астронавтами і ніколи не були ні космічним подружжям, ні космічними секс-партнерами.

Олександр ЗУБАР, член Національної Спілки журналістів України